Єдиний державний кваліфікаційний іспит

Ч. 1 ст. 124 Конституції України передбачає, що «правосуддя в Україні здійснюють виключно суди». Обставина місця «в Україні» окреслює межі простору, в якому здійснюється правосуддя, передбачене першим реченням ч. 1 ст. 124 Конституції України. Як відомо, територіальна юрисдикція кримінального суду виходить за межі однієї держави та за правовою природою вважається міжнародно-правовою. Правосуддя або судочинство є формою реалізації судової влади.

Згідно зі змістом принципу поділу державної влади в Україні, визначеного у ч. 1 ст. 6 Конституції України, «державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Отже, судова влада, врегульована Конституцією України, в тому числі у формі правосуддя або судочинства, за правовою природою є внутрішньодержавною владою, належною конкретній державі - Україні, а тому не має будь-якого відношення до міжнародно-правової системи, зокрема МКС,

3. З ст. 124 Конституції України окреслює коло судів, що здійснюють судочинство в Україні: Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, без посилання на міжнародні судові органи. Міжнародний кримінальний суд є постійним органом, уповноваженим здійснювати юрисдикцію щодо осіб, відповідальних за найбільш серйозні злочини, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства, вказані у Римському статуті (ст. 1 Статуту), а за формою - міжнародною міжурядовою організацією. Таким чином, ст. 124 Конституції України стосується лише судової системи України та визначає окремі загальні положення її функціонування, жодним чином не стосуючись системи міжнародних судів та їх функціонування, а тому не може бути предметом аналізу щодо відповідності Конституції України Римському статуту. Вкрай важливо розуміти, що поняття, які використовуються в Римському статуті, є автономними, вони можуть не збігатися за своїм змістом та обсягом з відповідними поняттями у внутрішньодержавному праві України, що є характерним для міжнародного правосуддя.

Принцип комплементарності не вводить Міжнародний кримінальний суд як окрему ланку судової системи чи додаткову інстанцію судової системи певної держави, а є принципом функціонування, що складає основу юрисдикційного режиму останнього. Формулювання вказаного принципу в абз. 10 Преамбули та ст. 1 Статуту не передбачає включення Суду до системи національних органів кримінальної юстиції.

Слід звернути увагу на те, що Римським статутом не передбачається передача суверенітету держави у сфері здійснення судочинства у кримінальних справах (кримінального провадження). Основною ідеєю принципу компліментарності є підтримка державного суверенітету, оскільки «обов’язок кожної держави - здійснення її кримінальної юрисдикції над особами, відповідальними за вчинення міжнародних злочинів».

Суд не має виключної юрисдикції, а також не має пріоритету стосовно юрисдикції національних судів. Римський статут передбачає чотири підстави неприйняття справи МКС до свого провадження, при цьому застосування двох підстав застерігається випадками, коли існувало небажання або нездатність держави провести розслідування чи почати кримінальне переслідування належним чином. У зв’язку з цим, Статут виокремлює три види небажання держави проводити розслідування чи розпочати кримінальне переслідування, а також формальні критерії нездатності держави. Принцип компліментарності стосується лише процедури Суду, але аж ніяк його місця в системі національних судових органів, а тим паче національних органів кримінальної юстиції. У контексті положень ст. 18 Статуту слід погодитися з тим, що принцип комплементарності визначає процедуру початку розслідування, яка передбачає, окрім іншого, можливість передачі розслідування державі.

Зазначене підтверджує тезу про те, що принцип комплементарності стосується не системи національних органів кримінальної юстиції, а питань функціонування останніх, тобто юрисдик- ційних питань. Положення щодо компліментарності є не лише колізійною нормою, що вирішує конкуренцію національної юрисдикції та юрисдикції Міжнародного кримінального суду, але й передбачає відповідне зобов’язання держави-учасника Статуту криміналізувати в національному кримінальному законодавстві злочини, передбачені Римським статутом, що також вказує на функціональний, а не інстанційний характер вказаного принципу.

Однак, з огляду на прийняття Верховною Радою України заяви згідно зі ст. 12(3) Римського статуту, поширюється юрисдикція МКС на злочини, які були вчинені на території України з 20.02.2014 р. Зміст прийнятої Верховною Радою заяви є фактичним поширенням юрисдикції МКС лише на дії антиукраїнських сил, тоді як остаточний текст заяви, який знаходиться в матеріалах МКС від 08.09.2015 р., містить чітке посилання на всі злочини та всіх осіб, які їх вчинили, незалежно від їхнього громадянства. МКС у своєму повідомлені зазначив, що «після другої заяви, враховуючи її юридичну силу та взаємопов’язаний характер подій в Україні, Прокурор вирішив поширити дію попереднього розслідування в часі на всі звинувачення у злочинах, які були скоєні на території України з 20.02.2014 р. та надалі».