Єдиний державний кваліфікаційний іспит

В морському праві розглядається правовий режим морських просторів (внутрішні води, територіальне море, прилегла зона, виключна економічна зона, архіпелажні води, міжнародні протоки та канали, відкрите море), що зазвичай відносять до міжнародного морського публічного права.

Остаточне вирішення питання про морські простори знайшло своє підтвердження у Конвенції ООН з морського права 1982 р., де досить чітко визначені правове положення та межі морських просторів, експлуатованих морськими суднами, а також затверджена свобода судноплавства у відкритому морі та встановлена юрисдикція держав над певними морськими територіями.

Визначення морського права досить чітко проглядається в Кодексі торговельного мореплавства України, що регулює відносини, які виникають з торговельного мореплавства, а саме: діяльність, пов’язану з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Простори морів та океанів на нашій планеті з міжнародно-правової точки зору підрозділяються на:

• простори, що перебувають під суверенітетом різних держав і складають територію кожної з них;

• простори, на які не поширюється суверенітет жодної з них.

До складу території країни, що має морське узбережжя, належать частини моря, розташовані вздовж її берегів та іменовані внутрішніми морськими водами і територіальним морем. До складу території держав, що повністю складається з одного та більше архіпелагів, входять архіпелажні води, розташовані між островами всередині архіпелагу.

Правова класифікація морських просторів повинна здійснюватися з урахуванням правового статусу та особливостей правового режиму конкретного морського простору. Цей підхід відповідає історично сформованій традиції й у своїй основі спирається також на Конвенцію з морського права.

Весь Світовий океан можна умовно розділити на три основні юридичні категорії морських просторів:

• ті, що є невід’ємною частиною території прибережної держави, в межах якої діє її суверенітет (внутрішні води, територіальне море);

• ті, що не входять до складу території прибережної держави, але підлеглі його юрисдикції (виключна економічна зона, прилегла зона, континентальний шельф);

• ті, що не підлеглі ані суверенітету, ані юрисдикції будь-якої держави (відкрите море).

Разом з тим правовий режим цих основних категорій морських просторів всередині також є неоднорідним. Так, в територіальному морі на відміну від внутрішніх морських вод діє право мирного проходу. В прилеглій зоні прибережна держава здійснює певні види контролю, в той час як у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі - суверенні права. Особливе місце в прийнятій класифікації морських просторів займають міжнародні протоки та канали, архіпелажні води, а також Арктика та Антарктика.

Міжнародне космічне право являє собою галузь міжнародного права, що складається із системи міжнародно-правових норм та принципів спрямованих на регулювання відносини між суб’єктами міжнародного права з приводу використання та дослідження космічного простору і небесних тіл. Тобто міжнародне космічне право встановлює правовий режим даних територій.

Відповідно до предмету міжнародного космічного права включають наступні групи відносин:

• відносини з використання космічного простору і небесних тіл;

• відносини щодо співробітництва держав в дослідженні космічного простору і небесних тіл. Джерелами міжнародного космічного права є такі міжнародні договори універсального характеру:

• Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі та під водою 1963 р.;

• Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р.;

• Угода про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених у космічний простір 1968 р.;

• Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами 1972 р.;

• Конвенція про реєстрацію об’єктів, запушених в космічний простір 1975 р.;

• Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.

Правовий режим космічного простору, Місяця та інших небесних тіл визначається перш за все Договором про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1967 р. а також Угодою про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. Згідно з цими документами дослідження та використання космічного простору повинно здійснюватися у мирних цілях та в інтересах всього людства. На космічний простір, Місяць та інші небесні тіла не може поширюватися суверенітет окремих держав.

Держави-учасниці Договору зобов’язуються не виводити на орбіту навколо Землі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, не встановлювати таку зброю на небесних тілах і не розміщувати таку зброю в космічному просторі будь- яким іншим чином. Місяць та інші небесні тіла використовуються всіма державами-учасницями Договору виключно в мирних цілях. Забороняється створення на небесних тілах військових баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї і проведення військових маневрів. Використання військового персоналу для наукових досліджень або якихось інших мирних цілей не забороняється. Не забороняється також використання будь-якого обладнання або засобів, необхідних для мирного дослідження Місяця та інших небесних тіл.