Дія міжнародного права в національній правовій системі України. Міжнародно-правові інструменти впливу правової системи Європейського Союзу на правопорядок України, зокрема питання наднаціональності

Однією з характерних ознак конституціоналізму є практика врегулювання на конституційному рівні співвідношення та взаємозв’язку міжнародного і національного права. Як і національне право, міжнародне право має свою систему, складовими якої є загальновизнані принципи, міжнародні договори, договірні та загальноправові норми, резолюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судових органів, такі його інститути, як міжнародне визнання, правонаступність, міжнародна відповідальність тощо.


Міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, посідають вище в порівнянні із звичайними законами місце в ієрархії правових джерел внутрішнього права. За юридичною силою їм належить наступне, тобто друге, місце після норм Конституції України.


Місце міжнародного права в національній правовій системі залежить також від членства держави в міжнародних та міждержавних об’єднаннях, правового статусу членства, а також принципів здійснення ними своєї діяльності та принципів міжнародного договору. За загальної обов’язковості рішень таких об’єднань значний пріоритет, незважаючи на положення національних конституцій щодо їх верховенства, і навіть верховенство над національними основними законами мають рішення органів Європейського Співтовариства.


Наднаціональність - правова якість міжнародної організації, що дозволяє їй, відповідно до затвердженої державами-членами процедури, приймати рішення обов’язкового характеру, в тому числі без прямої згоди на те зацікавленої держави. Суверенні держави-члени закріплюють у своєму законодавстві положення про можливість покладання державних прав на міжнародну організацію.


Співвідношення європейського і національного права визначається принципами, напрацьованими Радою Європи та її органами. Це принцип верховенства права Європейського Співтовариства стосовно права держав-членів Співдружності, зміст якого зводиться до надання європейському праву вищої юридичної сили по відношенню до національного права держав-членів. Це означає, що в разі колізії між нормою європейського права і національного права має застосовуватися перша.


Наступним принципом є пряма дія права Співтовариства в державі-учасниці, що означає обов’язкове та безпосереднє застосування актів Співтовариства національною адміністрацією та судами незалежно від згоди та умов, встановлених державою-учасницею. Принцип інтеграції означає інкорпорацію норм права Співтовариства, а не всього європейського права в національні правові системи держав-учасниць, унаслідок чого вони стають інтегрально складовою цих систем. Нарешті, принцип юрисдикційної захищеності означає імперативну обов’язковість для всіх судових органів держав-учасниць та судових установ Співтовариства забезпечити застосування права Співтовариства максимально ефективний захист прав та інтересів, що виникають на його основі.


Якщо у статутних документах міжнародних або міждержавних об’єднань чи міжнародному договорі визначено принципи їхньої діяльності, відносин і такі принципи віднесено конституцією до засад діяльності держави, то шляхом їх тлумачення можна дійти висновку про пріоритетність рішень таких об’єднань і міжнародного договору над законами та підзаконними актами. Отже, принципи і норми Європейського Співтовариства мають верховенство над національним правом незалежно від його джерел, включаючи і Основний Закон для держав-учасниць. Юридична сила принципів і норм Європейського Співтовариства не залежить від їх імплементації в національну правову систему



Остання зміна: середа 22 листопада 2023 20:14