Єдиний державний кваліфікаційний іспит

1.  Сутність та види інструментів публічного адміністрування

Інструменти діяльності суб’єктів публічної адміністрації - форми і методи, адміністратив­ні процедури і договори, що породжують юридичні наслідки.  

Види інструментів публічного адміністрування:  

• нормативний акт;  

• адміністративний акт;

• адміністративний договір;  

• адміністративний розсуд;  

• електронне врядування.  

2. Нормативний акт як інструмент публічного адміністрування

Нормативні акти суб’єктів публічної адміністрації - це владні, прийняті згідно з вимогами законів приписи суб’єктів публічної адміністрації з питань компетенції усіх органів (посадових осіб), установ, що породжують юридичні наслідки.  Акти є засобом практичної реалізації завдань публічного адміністрування.  

Ознаки правових актів суб’єктів публічної адміністрації:  

• приймаються при здійсненні функцій публічного адміністрування;  

• підзаконний характер;  

• офіційний характер;  

• владний характер;  

• прийняті в установленому законом порядку, належним чином оформлені.  

Вимоги до нормативного акта:  

• оптимальність. доцільність, ефективність, соціальна справедливість;  

• відповідність юридичним вимогам:  законність - правовий акт суб’єкта публічної адміністрації має підзаконний характер, він повинен відповідати усім вимогам законів та інших актів вищих органів як за змістом, так і за порядком видання і формою закріплення;  презумпція законності акта - акт вважається законним з моменту прийняття, якщо він не скасований в порядку встановленому законом;

•  відповідність організаційно-технічним вимогам:  щодо мови акта (чіткість, лаконічність, доступність, грамотність, конкретність, зрозумілість для виконавців);  щодо форми акта (письмовий або усний); обов’язкова наявність реквізитів;  воєчасність доведення до відома заінтересованих осіб;  реєстрація.  

Прийняття актів суб’єктів публічної адміністрації - це стадійна діяльність суб’єктів пу­блічної адміністрації, різновид адміністративного провадження.  

Стадії прийняття актів:  

1. стадія - встановлення необхідності прийняття акту, підготовка його проекту;  

2. стадія - внесення проекту акта на розгляд відповідного органу;  

3. стадія - обговорення та доопрацювання проекту акту;  

4. стадія - прийняття та реєстрація акта;  

5. стадія - доведення акта до відома виконавців.  

Зміст і значення антикорупційної експертизи

Відповідно до стаття 55 Закону України "Про запобігання корупції", з метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза. 

Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією.  Міністерство юстиції України визначає порядок і методологію проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок оприлюднення її результатів. 

Обов’язковій антикорупційній експертизі, яка проводиться Міністерством юстиції України, підлягають усі проекти нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України. 

Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів здійснюється Міністерством юстиції України згідно із затвердженим ним щорічним планом. Вказана експертиза здійснюється щодо законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України у таких сферах:  

1. прав та свобод людини і громадянина;  
   
2. повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;  
   
3. надання адміністративних послуг;  
   
4. розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;  
   
5. конкурсних (тендерних) процедур. 
   

 Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів державних органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб’єктами нормотворення. здійснюється відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію норматив­но-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».  

Державну реєстрацію здійснюють:  

• Міністерство юстиції - нормативно-правових актів міністерств, інших цен гральних орга­нів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю;  

• головні управління юстиції в областях, в містах Києві та Севастополі - нормативно-право­вих актів обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також місцевих органів господарського управління та контролю;  

• районні, районні у містах Києві та Севастополі, міськрайонні управління юстиції - норма­тивно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів.  

Відповідно до Указу Президента Україин "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" Закони України,  інші акти Верховної  Ради  України, акти  Президента  України,  Кабінету Міністрів України не  пізніш як  у  п'ятнадцятиденний  строк  після   їх   прийняття   у  встановленому   порядку   і   підписання  підлягають  оприлюдненню  державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду. Нормативно акти набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно акти Кабінету Міністрів, які визначають права й обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. 

Нормативні акти можуть бути визнані неправовими, якщо вони:

• порушують права, свободи і законні інтереси приватних осіб;

• видані некомпетентним органом; видані не відповідно до визначеної процедури;

• суперечать законам України та міжнародним актам ЄС.

Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативного акта є такі:

• набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативного акта незаконним чи таким, що не відповідає законам, або нормативного акта вищої юридичної сили повністю чи в окремій його частині;

• одержання повідомлення від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної регулятор- ної політики про виявлення будь-якої обставини у сфері державної регуляторної політики в галузі господарської діяльності;

• одержання висновку регіонального відділення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Головного управління про невідповідність нормативного акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини;

• виявлення порушень або недотримання органом, що видав нормативно-правовий акт, вимог про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

3. Адміністративний акт як інструмент публічного адміністрування

Адміністративний акт - це прийняте суб’єктом рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків особи.  

Ознаки адміністративного акту:  

• виступає як правовий акт індивідуальної дії;  

• є результатом розгляду адміністративної справи;  

• приймається адміністративним органом;  

• приймається в порядку, передбаченому законодавством;  

• спрямований на створення, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридич­ної особи (осіб).  

Відмежування адміністративного акта від нормативного. Видання адміністративних актів є близьким до нормативного, але не тотожне йому. Відмінність між ними полягає в тому, що адміністративні акти встановлюють, змінюють або припиняють конкретні адміністративні правовідносини. Вони відрізняються від нормативних тим, що звернені до конкретних суб’єктів адміністративно-правових відносин і їх дія припиняється після здійснення встановлених у них прав і обов’язків, тобто після одноразового їх застосування.

Види адміністративних актів.  

За юридичними властивостями:  

• нормативні (правовстановлюючі, акти загального характеру);  

• ненормативні (індивідуальні, правозастосовчі, право виконавчі, окремі адміністративні, акти реалізації норм адміністративного права).  

За межами дії:  

• діють на всій території без обмежень у часі;  

• діють на всій території протягом певного терміну;  

• діють на частині території без обмежень у часі;  

• діють на частині території протягом певного терміну. 

За характером компетенції органів, які видають акти:

• загального управління - регулюють управлінські відносини в усіх сферах і галузях (акти Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій);  

• галузевого управління - відносини, пов’язані з якоюсь однією галуззю державного управ­ління (акти управління галузевих міністерств, комітетів, відомств, а також керівників галузей і служб місцевих державних адміністрацій);  

• функціонального управління - регулюють одну чи кілька державних функцій (акти функціональних органів управління).  

Процедура видання адміністративного акта.  

1. Підготовка акту.  
   
2. Прийняття рішення. В цій стадії також можна виділити кілька окремих дій, процедур:  обговорення та обов'язкове голосування в колегіальних органах;  внесення змін до проекту. Проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання. Це передбачає розробку нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обгово­рення й узгодження;  оформлення рішення. Даний етап передбачає остаточне редагування проекту акту, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.  
   
3. Доведення акту до відома виконавців та заінтересованих осіб.  
   
4. Набуття адміністративним актом чинності є доведення його до відома осіб, яких він сто­сується.  

Способи доведення акта до відома осіб:

• проголошення — це усне повідомлення особі прийнятого рішення;  

• вручення полягає в особистій видачі особі адміністративного акта;  

• направлення адміністративного акта особі поштою.    

Виконання адміністративного акта передбачає добровільну або примусову реалізацію рішен­ня відповідними суб’єктами.  Нікчемність адмністративного акта означає, що адміністративний акт взагалі не набуває чинності, оскільки він має очевидні, особливо значні вади.  Адміністративний акт є нікчемним із самого початку і назавжди, тобто не має жодних право­вих наслідків.  

Підстави нікчемності адміністративного акта:  

• акт видано у письмовій формі, але при цьому немає відомостей про орган, який його видав;  

• форма не була дотримана;  

• адміністративний акт через фактичні причини не можливо виконати;  

• якщо акт вимагає вчинення протизаконного вчинку, склад якого передбачено кримінальним чи адміністративним правом.  

4. Адміністративний договір як інструмент публічного адміністрування

Адміністративний договір - це заснована на нормах адміністративного права угода, при­йнята на основі узгодження воль сторін між двома або більше суб’єктами управлінських відносин, одним з яких є орган державного управління або його законний представник.  

Ознаки адміністративного договору: 

• є різновидом правового договору;  

• ґрунтується на нормах адміністративного права;  

• укладається між двома або великою кількістю суб’єктів;  

• одним з його учасників виступає орган державного управління або його законний пред­ставник;  

• є результатом взаємного узгодження думок його учасників;  

• розрахований на певний термін дії;  

• полягає відповідно до встановленої процедури;  

• не допускається в односторонньому порядку відмова від виконання договірних зобов’язань одним з йото учасників;  

• недотримання його умов тягне настання негативних юридичних наслідків;  

• метою є реалізація публічно-правових інтересів його учасників;  

• забезпечується за допомогою системи правових засобів.  

Види адміністративних договорів: 

• договір про розмежування повноважень та предметів відання;  

• договір забезпечення державних потреб;  

• договори з управління об’єктами державної власності;  

• трудові угоди з державними службовцями;  

• фінансові та податкові угоди;  

• договори про спільну діяльність та співробітництво;  

• договори про надання деяких послуг державних органів та органів місцевого самовряду­вання приватним особам;  

• інвестиційні угоди;  

• договори про співпрацю.  

Недотримання вимог законності та доцільності зумовлює визнання адміністративних дого­ворів нікчемними.  

Адміністративний договір має визнаватись нікчемним, якщо:

• зміст адміністративного договору суперечить Конституції України, законам й ухваленим на їх основі нормативним актам вищих органів виконавчої влади;
  
• не дотримана вимога щодо письмової форми адміністративного договору;
  
• адміністративний договір спрямовано на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
  
• виконання цього адміністративного договору вимагає здійснення протиправного діяння;
  
• укладено адміністративний договір особою (фізичною чи юридичною), що не володіє адміністративно-договірною правоздатністю;
  
• істотно порушено процедуру укладання адміністративних договорів;
  
• укладено фіктивний адміністративний договір, тобто такий, що укладається без наміру створення правових наслідків, які зумовлювались цим договором;
  
• адміністративний договір видано не уповноваженим на це органом публічної адміністрації (посадовою особою) поза його компетенцією.
  

 5. Адміністративний розсуд у публічному адмініструванні: поняття та умови застосування

Адміністративний розсуд — надання певному органу (посадовій особі) права на свій розсуд оцінювати не тільки юридичний факт, але й видати акт на основі вільного вибору одного з рівно­цінних з точки зору законності варіантів вирішення справи, передбаченого адміністративно-пра­вовою нормою.  

Дискреційні повноваження - право голови держави, уряду, інших посадовців в органах дер­жавної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону.  

Умови застосування адміністративного розсуду:  

• наявність законодавчого уповноваження на адміністративний розсуд;  

• оприлюднення норм, що уповноважують на адміністративний розсуд;  

• достатність юридичної визначеності уповноважень на адміністративний розсуд;  

• обов’язок дотримуватися мети уповноваження;  

• обов’язок ретельно з’ясовувати обставини в справі;  

• обов’язок дотримуватися принципу пропорційності;  

• обов’язок дотримуватися принципу рівності;  

• обов’язок дотримуватися критеріїв розсудливості;  

• обов’язок мотивувати свої рішення.  

  1.1. Сутність та види інструментів публічного адміністрування

  1.  Сутність та види інструментів публічного адміністрування

  Інструменти діяльності суб’єктів публічної адміністрації - форми і методи, адміністратив­ні процедури і договори, що породжують юридичні наслідки.  

  Види інструментів публічного адміністрування:  

  • нормативний акт;  

  • адміністративний акт;

  • адміністративний договір;  

  • адміністративний розсуд;  

  • електронне врядування.  

    1.2. Нормативний акт як інструмент публічного адміністрування

    2. Нормативний акт як інструмент публічного адміністрування

    Нормативні акти суб’єктів публічної адміністрації - це владні, прийняті згідно з вимогами законів приписи суб’єктів публічної адміністрації з питань компетенції усіх органів (посадових осіб), установ, що породжують юридичні наслідки.  Акти є засобом практичної реалізації завдань публічного адміністрування.  

    Ознаки правових актів суб’єктів публічної адміністрації:  

    • приймаються при здійсненні функцій публічного адміністрування;  

    • підзаконний характер;  

    • офіційний характер;  

    • владний характер;  

    • прийняті в установленому законом порядку, належним чином оформлені.  

    Вимоги до нормативного акта:  
    

    • оптимальність. доцільність, ефективність, соціальна справедливість;  

    • відповідність юридичним вимогам:  законність - правовий акт суб’єкта публічної адміністрації має підзаконний характер, він повинен відповідати усім вимогам законів та інших актів вищих органів як за змістом, так і за порядком видання і формою закріплення;  презумпція законності акта - акт вважається законним з моменту прийняття, якщо він не скасований в порядку встановленому законом;

    •  відповідність організаційно-технічним вимогам:  щодо мови акта (чіткість, лаконічність, доступність, грамотність, конкретність, зрозумілість для виконавців);  щодо форми акта (письмовий або усний); обов’язкова наявність реквізитів;  воєчасність доведення до відома заінтересованих осіб;  реєстрація.  

    Прийняття актів суб’єктів публічної адміністрації - це стадійна діяльність суб’єктів пу­блічної адміністрації, різновид адміністративного провадження.  

    Стадії прийняття актів:  

    1. стадія - встановлення необхідності прийняття акту, підготовка його проекту;  

    2. стадія - внесення проекту акта на розгляд відповідного органу;  

    3. стадія - обговорення та доопрацювання проекту акту;  

    4. стадія - прийняття та реєстрація акта;  

    5. стадія - доведення акта до відома виконавців.  

    Зміст і значення антикорупційної експертизи

    Відповідно до стаття 55 Закону України "Про запобігання корупції", з метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза. 

    Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією.  Міністерство юстиції України визначає порядок і методологію проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок оприлюднення її результатів. 

    Обов’язковій антикорупційній експертизі, яка проводиться Міністерством юстиції України, підлягають усі проекти нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України. 

    Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів здійснюється Міністерством юстиції України згідно із затвердженим ним щорічним планом. Вказана експертиза здійснюється щодо законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України у таких сферах:  

    1. прав та свобод людини і громадянина;  
       
    2. повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;  
       
    3. надання адміністративних послуг;  
       
    4. розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;  
       
    5. конкурсних (тендерних) процедур. 
       

     Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів державних органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації.

    Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб’єктами нормотворення. здійснюється відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію норматив­но-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».  

    Державну реєстрацію здійснюють:  

    • Міністерство юстиції - нормативно-правових актів міністерств, інших цен гральних орга­нів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю;  

    • головні управління юстиції в областях, в містах Києві та Севастополі - нормативно-право­вих актів обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також місцевих органів господарського управління та контролю;  

    • районні, районні у містах Києві та Севастополі, міськрайонні управління юстиції - норма­тивно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів.  

    Відповідно до Указу Президента Україин "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" Закони України,  інші акти Верховної  Ради  України, акти  Президента  України,  Кабінету Міністрів України не  пізніш як  у  п'ятнадцятиденний  строк  після   їх   прийняття   у  встановленому   порядку   і   підписання  підлягають  оприлюдненню  державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

    Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду. Нормативно акти набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно акти Кабінету Міністрів, які визначають права й обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. 

    Нормативні акти можуть бути визнані неправовими, якщо вони:

    • порушують права, свободи і законні інтереси приватних осіб;

    • видані некомпетентним органом; видані не відповідно до визначеної процедури;

    • суперечать законам України та міжнародним актам ЄС.

    Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативного акта є такі:

    • набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативного акта незаконним чи таким, що не відповідає законам, або нормативного акта вищої юридичної сили повністю чи в окремій його частині;

    • одержання повідомлення від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної регулятор- ної політики про виявлення будь-якої обставини у сфері державної регуляторної політики в галузі господарської діяльності;

    • одержання висновку регіонального відділення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Головного управління про невідповідність нормативного акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини;

    • виявлення порушень або недотримання органом, що видав нормативно-правовий акт, вимог про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

      1.3. Адміністративний акт як інструмент публічного адміністрування

      3. Адміністративний акт як інструмент публічного адміністрування

      Адміністративний акт - це прийняте суб’єктом рішення індивідуальної дії, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов’язків особи.  

      Ознаки адміністративного акту:  

      • виступає як правовий акт індивідуальної дії;  

      • є результатом розгляду адміністративної справи;  

      • приймається адміністративним органом;  

      • приймається в порядку, передбаченому законодавством;  

      • спрямований на створення, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичної або юридич­ної особи (осіб).  

      
      

      Відмежування адміністративного акта від нормативного. Видання адміністративних актів є близьким до нормативного, але не тотожне йому. Відмінність між ними полягає в тому, що адміністративні акти встановлюють, змінюють або припиняють конкретні адміністративні правовідносини. Вони відрізняються від нормативних тим, що звернені до конкретних суб’єктів адміністративно-правових відносин і їх дія припиняється після здійснення встановлених у них прав і обов’язків, тобто після одноразового їх застосування.

      Види адміністративних актів.  

      За юридичними властивостями:  

      • нормативні (правовстановлюючі, акти загального характеру);  

      • ненормативні (індивідуальні, правозастосовчі, право виконавчі, окремі адміністративні, акти реалізації норм адміністративного права).  

      За межами дії:  

      • діють на всій території без обмежень у часі;  

      • діють на всій території протягом певного терміну;  

      • діють на частині території без обмежень у часі;  

      • діють на частині території протягом певного терміну. 

      За характером компетенції органів, які видають акти:

      • загального управління - регулюють управлінські відносини в усіх сферах і галузях (акти Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій);  

      • галузевого управління - відносини, пов’язані з якоюсь однією галуззю державного управ­ління (акти управління галузевих міністерств, комітетів, відомств, а також керівників галузей і служб місцевих державних адміністрацій);  

      • функціонального управління - регулюють одну чи кілька державних функцій (акти функціональних органів управління).  

      Процедура видання адміністративного акта.  
      

      1. Підготовка акту.  
         
      2. Прийняття рішення. В цій стадії також можна виділити кілька окремих дій, процедур:  обговорення та обов'язкове голосування в колегіальних органах;  внесення змін до проекту. Проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання. Це передбачає розробку нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обгово­рення й узгодження;  оформлення рішення. Даний етап передбачає остаточне редагування проекту акту, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.  
         
      3. Доведення акту до відома виконавців та заінтересованих осіб.  
         
      4. Набуття адміністративним актом чинності є доведення його до відома осіб, яких він сто­сується.  

      
      

      Способи доведення акта до відома осіб:

      • проголошення — це усне повідомлення особі прийнятого рішення;  

      • вручення полягає в особистій видачі особі адміністративного акта;  

      • направлення адміністративного акта особі поштою.    

      Виконання адміністративного акта передбачає добровільну або примусову реалізацію рішен­ня відповідними суб’єктами.  Нікчемність адмністративного акта означає, що адміністративний акт взагалі не набуває чинності, оскільки він має очевидні, особливо значні вади.  Адміністративний акт є нікчемним із самого початку і назавжди, тобто не має жодних право­вих наслідків.  

      Підстави нікчемності адміністративного акта:  

      • акт видано у письмовій формі, але при цьому немає відомостей про орган, який його видав;  

      • форма не була дотримана;  

      • адміністративний акт через фактичні причини не можливо виконати;  

      • якщо акт вимагає вчинення протизаконного вчинку, склад якого передбачено кримінальним чи адміністративним правом.  

        1.4. Адміністративний договір як інструмент публічного адміністрування

        4. Адміністративний договір як інструмент публічного адміністрування

        Адміністративний договір - це заснована на нормах адміністративного права угода, при­йнята на основі узгодження воль сторін між двома або більше суб’єктами управлінських відносин, одним з яких є орган державного управління або його законний представник. 

        
        

        У Кодексі адміністративного судочинства, адміністративний договір визначено як спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

        Ознаки адміністративного договору: 

        • є різновидом правового договору;  

        • ґрунтується на нормах адміністративного права;  

        • укладається між двома або великою кількістю суб’єктів;  

        • одним з його учасників виступає орган державного управління або його законний пред­ставник;  

        • є результатом взаємного узгодження думок його учасників;  

        • розрахований на певний термін дії;  

        • полягає відповідно до встановленої процедури;  

        • не допускається в односторонньому порядку відмова від виконання договірних зобов’язань одним з йото учасників;  

        • недотримання його умов тягне настання негативних юридичних наслідків;  

        • метою є реалізація публічно-правових інтересів його учасників;  

        • забезпечується за допомогою системи правових засобів.  

        Види адміністративних договорів: 

        • договір про розмежування повноважень та предметів відання;  

        • договір забезпечення державних потреб;  

        • договори з управління об’єктами державної власності;  

        • трудові угоди з державними службовцями;  

        • фінансові та податкові угоди;  

        • договори про спільну діяльність та співробітництво;  

        • договори про надання деяких послуг державних органів та органів місцевого самовряду­вання приватним особам;  

        • інвестиційні угоди;  

        • договори про співпрацю
          

        • меморандуми.  
          

        Недотримання вимог законності та доцільності зумовлює визнання адміністративних дого­ворів нікчемними.  

         

        Адміністративний договір має визнаватись нікчемним, якщо:

        • зміст адміністративного договору суперечить Конституції України, законам й ухваленим на їх основі нормативним актам вищих органів виконавчої влади;
          
        • не дотримана вимога щодо письмової форми адміністративного договору;
          
        • адміністративний договір спрямовано на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
          
        • виконання цього адміністративного договору вимагає здійснення протиправного діяння;
          
        • укладено адміністративний договір особою (фізичною чи юридичною), що не володіє адміністративно-договірною правоздатністю;
          
        • істотно порушено процедуру укладання адміністративних договорів;
          
        • укладено фіктивний адміністративний договір, тобто такий, що укладається без наміру створення правових наслідків, які зумовлювались цим договором;
          
        • адміністративний договір видано не уповноваженим на це органом публічної адміністрації (посадовою особою) поза його компетенцією.

          1.5. Адміністративний розсуд у публічному адмініструванні: поняття та умови застосування

          5. Адміністративний розсуд у публічному адмініструванні: поняття та умови застосування

          Адміністративний розсуд — надання певному органу (посадовій особі) права на свій розсуд оцінювати не тільки юридичний факт, але й видати акт на основі вільного вибору одного з рівно­цінних з точки зору законності варіантів вирішення справи, передбаченого адміністративно-пра­вовою нормою.  

          Дискреційні повноваження - право голови держави, уряду, інших посадовців в органах дер­жавної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону.  

          Умови застосування адміністративного розсуду:  

          • наявність законодавчого уповноваження на адміністративний розсуд;  

          • оприлюднення норм, що уповноважують на адміністративний розсуд;  

          • достатність юридичної визначеності уповноважень на адміністративний розсуд;  

          • обов’язок дотримуватися мети уповноваження;  

          • обов’язок ретельно з’ясовувати обставини в справі;  

          • обов’язок дотримуватися принципу пропорційності;  

          • обов’язок дотримуватися принципу рівності;  

          • обов’язок дотримуватися критеріїв розсудливості;  

          • обов’язок мотивувати свої рішення.