ЄДКІ: Перегляд судових рішень у цивільних справах

Єдиний державний кваліфікаційний іспит

Перегляд судових рішень у цивільних справах

Перегляд судових рішень у цивільних справах

Апеляційний перегляд.

У п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено один з конституційних засад судочинства – забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно, у ст. 14 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. Передбачено, що учасники чудового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи. Конституційний Суд України визначив, що право на апеляційне оскарження складовою права кожного на судовий захист (Рішення КСУ щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.1 ст. 293 ЦПК України від 28 квітня 2010 р. № 12-рп/2010).

Значення апеляційного провадження: захист прав особи судом апеляційної інстанції від незаконних та необґрунтованих рішень суду першої інстанції.

Ознаки апеляційного перегляду

1) Апеляційна скарга подається на судове рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили. Це усі рішення суду першої інстанції, ухвалені по суті справи. Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду передбачені в ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Це ухвали, які унеможливлюють або припиняють процес (наприклад, ухвала про відмову у ви дачі судового наказу, повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі; закриття провадження у справі) або права особи можуть бути порушені у випадку несвоєчасного оскарження ухвали (наприклад, ухвала про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, призначення експертизи).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

2) Перегляд судового рішення здійснюється судом вищестоящої інстанції.

Судом апеляційної інстанції у цивільних справах є

- Апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом,

- Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

- Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (ст. 351 ЦПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 355 ЦПК України).

3) Подання апеляційної скарги обумовлене незаконністю та (або) необґрунтованістю судового рішення. Апеляційний суд перевіряє юридичну та фактичну сторони справи.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, як мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо) (п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції 255 перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

4) Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі (ч.1, 4, 5 ст. 367 ЦПК України).

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

5) Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Суб’єктами ініціювання апеляційного оскарження є (ст. 352 ЦПК України).

А) Сторони, треті особи (у справах позовного провадження), заявник та боржник (у наказному провадженні), заявники, інші заінтересовані особи (у справах окремого провадження). Представники даних учасників справи наділяються правом касаційного оскарження відповідно до процесуального статусу в процесі.

Б) Органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

З метою захисту прав і свобод людини і громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника подавати апеляційну скаргу, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи. При цьому, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати суду неможливість особи самостійно здійснювати захист своїх інтересів. Відповідно 0.10 ст. 13 до ЗУ «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Уповноважений має право звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про прокуратуру», право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній справі, надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Однак слід враховувати, що в Україні прокуратура здійснює представництво лише інтересів держави в суді у виключних випадках в порядку, що визначені законом (ст. 131-1 Конституції України).

З метою захисту прав викривача, встановлених ЗУ «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції за зверненням викривача може подавати апеляційну скаргу, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) викривача (ч. 7 ст. 56 ЦПК України). У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

В) Учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, а також сторони арбітражного розгляду у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи.

Г) Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Характерною ознакою цієї категорії осіб, що вони не вступали у процесуальні правовідносини 3 судом першої інстанції при первинному розгляді справи. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов’язки, така особа користується процесуальними правами і виконує процесуальні обов’язки учасника справи.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст. 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків. Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Касаційного суду Верховного Суду від 11.01.2023р. у справі № 2-1296/11).

Строки для апеляційного оскарження (ст. 354 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України. Зокрема, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов’язаних із запровадженням Воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Правові наслідки пропуску строку для апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 3 ст. 357 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України).

Розгляд судом справи апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу (ч. 1 ст. 357 ЦПК України). На даній стадії постановляються наступні ухвали.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України):

- апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України,

- апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених ст. 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Ухвала про повернення апеляційної скарги (ч. 5 ст. 357 ЦПК України):

- апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

- до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

- скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;

- скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження (ч.1 ст. 358 ЦПК України):

- апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

- є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

- є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

- скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується судом не пізніше п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з д закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження постановляється у випадку відсутності підстав для залишення без руху, повернення, відмови у відкритті апеляційного провадження. Питання про відкриття апеляційного провадження У справі вирішується судом не пізніше п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків.

Відповідно до ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

- після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

- після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

- після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційний розгляд.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

1. Підготовка розгляду справи судом апеляційної інстанції (ст. 365 ЦПК України). Суддя-доповідачу порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з’ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 2) визначає характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює; 3) з’ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з’ясовує які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; 7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; 8) вчиняє інші дії, пов’язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду (ст. 366 ЦПК України),

2. Розгляд справи судом апеляційної інстанції (ст. 368 ЦПК України). Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п’ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків: 1. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, 2. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути дані апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах.

Повноваження суду апеляційного провадження (ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) Залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у своїх висновках про застосування норм права вказує на те, що оскаржуване судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже бути усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження №61 /13667 сво 21).

2) Скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час, місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, загального позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

3) Визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст. 206, 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (ч. 2 ст. 373 ЦПК України).

4) Скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та ст. 257 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів є обов’язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

5) Скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв’язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (ст. 376 ЦПК України).

6) Скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами є:

- неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

7) Скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

8) У передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої ч. 1 ст. 409 ЦПК.

Касаційний перегляд.

Відповідно до ст. 129 Конституції України гарантується право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.01.2023 р. У справі № 947/ 25509 /21).

Значення касаційного провадження: додаткова гарантія забезпечення законності судових рішень, забезпечує однакове правозастосування при вирішенні цивільних справ. Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 417 ЦПК України). Правові висновки мають враховуватися під час вирішення подібних справ, с квазіпрецедентами.

Ознаки касаційного перегляду

1. Касаційна скарга подається на рішення та ухвали, що набрали законної сили. Касаційний перегляд судових рішень першої інстанції можливий лише після апеляційного перегляду.

2. Єдиним судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (ст. 388 ЦПК України). Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України). Перегляд судових рішень може здійснюватися: колегією суддів суду касаційної інстанції у кількості трьох або більшої непарної кількості суддів (ч.4 ст. 34 ЦПК України), судовою палатою Касаційного цивільного суду (палатою), об’єднаною палатою Касаційного цивільного суду (об’єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (ст. 403 ЦПК України). Відповідно, ЦПК України передбачена передача справ між ними, якщо виникає необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Практику колегії змінює палата, палати об’єднана палата, об’єднаної палати Велика Палата(ст. 404 ЦПК України).

3. Касаційна інстанція вирішує питання тільки законності судового рішення (вирішує тільки питання права, а не факту).

4. Касаційний перегляд має межі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги (ч. 1 ст. 400 ЦПК України)

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 2 ст. 400 ЦПК України).

Не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими . 1 ст. 400 ЦПК України).

ВС вказав, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Це передбачено ст. 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. У справі № 373/2054/ 16-ц).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якщо:

• справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (п. 1 ч. 1 ст. 411 ЦПК України),

• судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні (п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК України),

• судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу (п. 4, 8 ч. 1 ст. 411 ЦПК України),

• суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п. 8 ч. 1 ст. 411 ЦПК України),

• у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 3 ст. 400 ЦПК України).

5. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 400 ЦПК України.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 402 ЦПК України).

Суб’єктами ініціювання касаційного оскарження є:

1) Сторони, незалежно від особистої участі у справі в суді першої інстанції, та треті особи, які заявляють і які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – у справах позовного провадження, заявники та заінтересовані особи, їх представники у справах окремого провадження. Можуть бути правонаступники учасників справи.

2) Органи державної влади та місцевого самоврядування, уповноважений ВРУ 3 прав людини, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, відповідно до ст. 56 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ЗУ «Про прокуратуру», право подання касаційної скарги на судове рішення в цивільній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З метою захисту прав викривача, встановлених ЗУ «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції за зверненням викривача може подавати касаційну скаргу, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) викривача (ч. 7 ст. 56 ЦПК України).

3) Особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судо- ве рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи (ч. 4 ст. 389 ЦПК України).

6.Представники наділяються правом касаційного оскарження відповідно до процесуального статусу в процесі.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника (ч. 3 ст. 392 ЦПК України). Така вимога стосується випадку, коли даний представник не брав участі у розгляді справи в судів першої та апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 8 ст. 62 ЦПК України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додав довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справ немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Модель «обмеженої касації» реалізується за допомогою процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Касаційне оскарження можливе лише у випадках, передбачених ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 389 ЦПК України, касаційному скарженню підлягають:

1. Рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій ст. 389 ЦПК України;

Підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

А) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У касаційній скарзі обов’язково зазначається відповідна постанова Верховного Суду,

Б) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі обов’язково зазначається відповідне обґрунтування,

В) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально- правове регулювання спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №910/ 8358/19).

Якщо після відкриття касаційного провадження на підстав п. 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження (п. 5 ст. 396 ЦПК України).

Г) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 1, 3 ст. 411 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1 ) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, І судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

7) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 411 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) Суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України; або

2) Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

2. Ухвали суду першої інстанції, вказані у п. П. 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку, зокрема ухвали про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; закриття провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; окрема ухвала; повернення заяви про перегляд заочного рішення; відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстрова но в установленому законом порядку; визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

3. Ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (ст. 289 ЦПК України)

Судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (ст. 389 ЦПК України):

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Строк на касаційне оскарження (ст. 390 ЦПК України)

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.3 ст. 394 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 394 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Правові наслідки пропуску строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 390 ЦПК України, і особа, яка її подала, 265 не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження підставі п. 4 ч. 2 ст. 394 Кодексу (ч. 3 ст. 393 ЦПК України).

Розгляд справи судом касаційної інстанції

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом 10 днів з дня надходження касаційної скарги може бути вчинена одна з процесуальних дій.

1. Залишити касаційну скаргу без руху (ч. 2, 3 ст. 303 ЦПК України).

Підставами є:

- касаційна скарга не оформлена відповідно до ст. 392 ЦПК України,

- якщо скаргу подано після закінчення строків касаційного оскарження, якщо особа, яка подала касаційну скаргу, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

2 . Повернути касаційну скаргу (ч. 4 ст. 393 ЦПК України). Підставами є:

- касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

- скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;

- до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;

- у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Слід врахувати, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 389 Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 392 ЦПК України). А в разі недотримання вимог щодо оформлення касаційної скарги, суд залишає її без руху.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження (ч.2 ст. 394 ЦПК України). Підставами є:

- касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню;

- є ухвала про закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою цієї осо би від поданої раніше касаційної скарги на це саме судове рішення;

- є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

- скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касацій викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження (ч.6 ст. 394 ЦПК України).

4. Відкрити касаційне провадження. Відповідна ухвала постановляється за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (ч. 1 ст. 394 ЦПК України).

Відповідно до ст. 396 ЦПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

- після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли в заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

- після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося;

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Дані підстави «подібні» до підстав відмови у відкритті касаційного провадження. Основна відмінність полягає в тому, що підстави для закриття провадження виявлені після відкриття провадження.

Касаційний розгляд включає наступні стадії:

Підготовка справи до касаційного розгляду (ст. 399 ЦПК України). Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції.

Попередній розгляд справи (ст. 401 ЦПК України). Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Попередній розгляд справи палатою, об’єднаною Палатою, Великою Палатою не проводиться.

Відповідно до ст. 401 ЦПК України, під час попереднього розгляду справи суд касаційної інстанції наділений повноваженнями щодо вирішення касаційної скарги по суті:

- залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення,

- скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення,

- призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без задоволення або обов’язкового скасування рішення.

Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Розгляд справи судом касаційної інстанції (ст. 400 ЦПК України). У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 400 ЦПК України. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Повноваження суду касаційної інстанції (ст. 409 ЦПК України).

1. Залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення 3 одних лише формальних міркувань.

2. Скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Підставами є:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що роз глянула справу;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

3. Скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4. Скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5) Скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 ЦПК України.

Підстави закриття провадження у справі (ст. 255 ЦПК України):

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору,

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті проваджен ня у справі відповідно до п.4,5 ч.1 ст. 186 ЦПК України;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юри дичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Підставами залишення позову без розгляду є:

1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;

4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,

5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;

10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових ви трат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;

11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підставі щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

6. У передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково закрити провадження у справі у відповідній частині.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст. 206 і 207 ЦПК України, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі (ч. 2 ст. 408 ЦПК України).

7. У передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття (ст. 419 ЦПК України).

Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) Істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Учасники справи можуть подати заяву протягом тридцяти днів з дня, коли осо- ба дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (строки не можуть бути поновлені).

2) Встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення не- законного рішення у даній справі. Учасники справи можуть подати заяву протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили, не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (строки не можуть бути поновлені) мого на

3) Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Учасники справи можуть подати заяву протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду (ч.2 ст. 423 ЦПК України, ч. 1 ст. 424 ЦПК України), не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (строки не можуть бути поновлені).

Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:

1 ) Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Учасники справи мають право подати заяву протягом тридцяти днів 3 дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України, не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (строки не можуть бути поновлені);

2) Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом. Особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, має право подати заяву не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного, не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (строки не можуть бути поновлені);

3) Встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні Кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення. Учасники справи мають право подати заяву протягом тридцяти днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили, не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (строки не можуть бути поновлені (ч. 3 ст. 423, ч.1 ст. 424 ЦПК України).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) Переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) Докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Межі перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами: суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5 ст. 423 ЦПК України).

Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених ч. 2, п. 1, 3 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій 3 підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 423 Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати (ст. 425 ЦПК України).

За подання і розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами судовий збір не сплачується (ст. 426 ЦПК України).

Протягом п’яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам ст. 426 ЦПК України і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦПК України, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України. Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповідач) надсилає учасникам справи копії заяви про перегляді призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи (ст. 427 ЦПК України).

Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може відмовитися від такої заяви до початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою самою заявою на тих самих підставах (ст. 428 ЦПК України).

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів 3 дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (ч. 1, 2 ст. 429 ЦПК України).

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) Відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

2) Задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

3) Скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (ч. 3 ст. 429 ЦПК України).

Суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; постановляє ухвалу якщо переглядалася ухвала суду; приймає постанову якщо переглядалася постанова.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення приймає постанову.

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Остання зміна: вівторок 14 листопада 2023 15:25

Сьогодні субота, 18 травня 18