Єдиний державний кваліфікаційний іспит

Наказне провадження.

 Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) І боржника (п. 36.2 постанови ВП ВС від 07.07.2020 у справі №14-448цс19). Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).

 Особливості наказного провадження.

1. В наказному провадженні можуть розглядатися лише вимоги про стягнення грошових сум незначного розміру, вичерпний перелік яких закріплено в ЦПК України. Відповідно до ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово- комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

 Поняття «грошові суми незначного розміру» є оціночним, оскільки визначаються відносно конкретного стягувача та боржника. Максимальні розміри можна визначити лише у випадку справ про стягнення аліментів (п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України) та про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі (п. 7 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

2. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник (стягувач) та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України). У наказному провадженні можуть приймати участь представники, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 160 ЦПК України).

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 160 ЦПК України). Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 1 ст. 170 ЦПК України).

У наказному провадженні учасниками справи є заявник і боржник, юридичні інтереси яких протилежні. Оскільки, наказне провадження є безспірним, тому відсутній принцип змагальності учасників справи.

Слід зазначити, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними уч. 1 ст. 161 ЦПК України, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України). Це означає, що ознакою наказного провадження є добровільність.

3. Процесуальна спрощеність наказного провадження. У наказному провадженні є дві стадії: видачі судового наказу (обов'язкова) та скасування судового наказу (факультативна).

На першій стадії відбувається подання до суду та розгляд судом заяви про видачу судового наказу, завершується або постановленням ухвали про відмову у видачі судового наказу або видачою судового наказу.

Відповідно ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України (Форма і зміст заяви про видачу судового наказу),

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано

або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано,

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України,

4) наявні обставини, передбачені в ч. 1 ст. 186 ЦПК України (підстави відмови у відкритті провадження у справі),

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою,

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ,

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 165 ЦПК України,

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. Ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 5, 6 ст. 165 ЦПК України, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.

Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Це письмове провадження. Судовий наказ видається судом на підставі тих доказів, які були додані заявником до заяви. Це як правило письмові або електронні докази. Показання свідків, речові докази, висновки експертів у наказному провадженні не використовуються. Докази мають бути безспірними (вони повинні свідчи ти про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні), мають підтверджувати не лише факт виникнення права вимоги стягувача, але і розмір обов'язків Боржника. Відсутні такі процедури, як забезпечення доказів, витребування доказів судом за клопотанням учасників справи, призначення судової процедури тощо.

Стадія скасування судового наказу. Судовий наказ не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню. Для судового наказу ЦК України передбачає процедуру можливого скасування судового наказу. Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 167 ЦПК України). При цьому, боржник лише формально зазначає в заяві про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України). Якщо протягом встановленого законом строку боржник не подав заяви про скасування судового наказу, вважається, що він погоджується із заявленими вимогами, судовий наказ набирає законної сили та може бути звернений до примусового виконання. Дана стадія може завершуватися або постановленням ухвали про повернення заяви, або постановленням ухвали про скасування судового наказу.

У разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, даний судовий наказ може бути також переглянуто за нововиявленими обставинами.

4. Наявність підсумкового судового рішення – судового наказу, судового акту про задоволення вимог заявника.

Судовий наказ є не лише особливою формою судового рішенням, а й виконавчим документом. У цьому проявляється спрощений характер наказного провадження. Вимоги до судового наказу як судового рішення передбачені в ст. 168 ЦПК України, вимоги до судового наказу як виконавчого документа передбачені в ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 172 ЦПК України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п.п. 4, 5 частини першої ст. 161 ЦПК України, коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.

 Суд протягом п'яти днів з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого судового наказу в Єдиному державному реєстрі судових рішень та Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, стягувачу на його офіційну електронну адресу або рекомендованим чи цінним листом у разі відсутності офіційної електронної адреси.

 

Окреме провадження

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 293 ЦПК України).

Особливості окремого провадження.

1. В окремому провадженні розглядаються безспірні вимоги, які передбачені законом. Відповідно до ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

1¹) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

 

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Дані вимоги мають бути безспірними. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).

Заява про встановлення факту, який має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства (Об’єднана палата КЦС у складі ВС у постановах: від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21).

2. Учасниками справи є заявник та заінтересовані особи.

Заявники щодо окремих категорій справ чітко визначені у ЦПК України, зокрема:

1)            Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закла- дом з надання психіатричної допомоги (ст. 296 ЦПК України).

2)            Заяву про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх може бути подано членами сім’ї першого ступеня споріднення або законними представниками такої особи (ст. 300-2 ЦПК України).

3)            Заява про надання повної цивільної дієздатності подається неповнолітньою особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, за відсутності згоди батьків (уси новлювачів) або піклувальника (ст. 301 ЦПК України).

4)            Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається особою, яка від- повідає вимогам ст. 211 СК України.

5) Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади подається до суду уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади (ст. 329 ЦПК України).

6) Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України органом місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомо го майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна (ст. 1277 ЦК України).

7) Заява про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається лікарем-психіатром. Заява про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому по- рядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються представником закладу з надання психіатричної допомоги (ст. 339 ЦПК України).

8) Заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка по- страждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, ви- значених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником у випадках, визначених ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, у випадках, визначених ЗУ «Про запобігання та проти- дію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, у випадках, визначених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, у випадках, визначених ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (ст. 350-2 ЦПК України).

Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено военний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім7, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини (ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) (ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

Заінтересовані особи - учасники справи, на суб’єктивні права та обов’язки може вплинути рішення суду. Особи заінтересовані у правильному вирішенні справи. Наприклад, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи дер жавної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції (ст. 350-3 ЦПК України). Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається 3 метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з повідомленням лише заявника (ст. 349 ЦПК України). Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох бать ків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).

Заінтересовані особи мають права та обов’язки учасників справи відповідно до ст.43 ЦПК України, наприклад, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

3. Особливості участі представника в окремому провадженні.

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається (ст. 223 СК України). Після відкриття провадження у таких справах поряд із заявником може брати участь і його представник. ЦПК України передбачає також, що суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника (ч. 1 ст. 313 ЦПК України).

У справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фі зичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, розгляд справ проводиться судом за обов’язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання (ч.5 ст. 293 ЦПК України).

Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, адвоката, законного представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації, є обов’язковою (ч.2 ст.345 ЦПК України).

Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи (ч.4 ст. 294 ЦПК України).

4. Обов’язкова участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора.

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за представника органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 299 ЦПК України).

Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності є обов'язковою (ст. 303 ЦПК України).

Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади (ч. 1 ст. 313 ЦПК України).

 

В деяких справах окремого провадження наявна обов'язкова процесуальна співучасть. Наприклад, заявниками у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є жінка та чоловік, які спільно проживають однією сім'єю. Для встановлення режиму окремого проживання подружжя потрібна заява подружжя (ст. 119 СК України). У справі про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, заявників має були також двоє (ст. 109 СК України).

Справа за заявою про надання психіатричної допомоги примусовому порядку, про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги або про госпіталізацію у примусовому порядку розглядається з обов'язковою участю прокурора (ч. 2 ст. 341 ЦПК України).

5. Виключна територіальна підсудність заяви, яка є підставою для відкриття провадження у справі.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу (ч. 1 ст. 295 ЦПК України).

Заява про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх подається до суду за місцем проживання такої особи (ст. 300-1 ЦПК України).

Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, встановлених ЦК України за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем проживання (ч. 1 ст. 301 ЦПК України).

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна (ст. 305 ЦПК України).

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання (ч. 1 ст. 310 ЦПК України).

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ч. 1 ст. 316 ЦПК України).

Заява про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цін- ний папір подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем (ст. 320 ЦПК України).

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громад (ст. 329 ЦПК України).

Заява про визнання спадщини відумерлою подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини (ст. 334 ЦПК України).

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцем проживання особи, а про припинення госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку до суду за місцезнаходженням закладу з надання психіатричної допомоги (ст. 339 ЦПК України).

Заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого (ст. 343 ЦПК України).

Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу (ст. 347 ЦПК України).

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, за місцезнаходженням цього закладу (ст. 350-1 ЦПК України).

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

6. Склад суду, який розглядає справу як суд першої інстанції.

У справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, усиновлення надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (ч. 4 ст. 293 ЦПК України).

7. Повноваження суду у справах окремого провадження.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити учасникам справи їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (ч. 1 ст. 294 ЦПК України).

Варто зазначити, що є особливості щодо строків розгляду, наприклад, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги протягом 24 годин; про психіатричний огляд протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації протягом десяти днів (ч. 1 ст. 341 ЦПК України). Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п’ятиденний строк з дня надходження заяви (ч. 1 ст. 349 ЦПК України).

ЦПК України передбачає в окремих випадках проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні. Наприклад, для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених СК України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні (ч. 3 ст. 313 ЦПК України). Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у закритому судовому засіданні (ч. 1 ст. 349 ЦПК України).

Можливим є встановлення строковості дії законної сили судового рішення. Наприклад, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч. 6 ст. 300 ЦПК України).

Межі розгляду справ окремого провадження в суді апеляційної інстанції. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі (ч. 5 ст. 367 ЦПК України).

8. Докази та доказування в окремому провадженні (ч.2 ст. 294 ЦПК України).

З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України). Певні докази суд зобов'язаний забезпечити в силу прямої вимоги ЦПК України. Наприклад, у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (ч. 1 ст. 298 ЦПК України). У справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою суд встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово- експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи міс цевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (ч. 1 ст. 307 ЦПК України).

Заявники та заінтересові особи не зобов'язані надати докази, вони мають право подавати докази (ч. 1 ст. 43 ЦПК України).

Специфіка справ окремого провадження зумовлює те, що в окремих випадках закон передбачає «обов'язкові» докази. Наприклад, скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка визнана недієздатною, у разі видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи (ч. 4 ст. 300 ЦПК України).

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням інформації яка міститься у документах, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України (постанова ВС від 12.05.2021 року у справі № 220/1582/20).

9. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди (ч. 5 ст. 294 ЦПК України). Справи окремого провадження розглядаються виключно судом. Щодо мирової угоди, вона укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. Скільки в окремому провадженні немає сторін - позивача та відповідача, інтереси яких протилежні, тому укладення мирової угоди неможливе.

10. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Наприклад, суд, установивши, що у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати (ч. 3 ст. 299 ЦПК України).

Відмова у відкритті провадження у справі про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України з підстав попереднього не звернення до органу реєстрації актів цивільного стану, неотримання відмови у проведенні державної реєстрації народження та необхідності подальшого оскарження такої відмови в порядку адміністративного судочинства не ґрунтується на положеннях статті 317 ЦПК України, яка не вимагає від заявників вчинення інших дій перед зверненням до суду з відповідною заявою (постанова КЦС у складі ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).