Єдиний державний кваліфікаційний іспит

Цивільне процесуальне представництво – правовідношення, в якому одна особа (представник) в межах наданих повноважень здійснює процесуальні дії від мені та в інтересах іншої особи, яку представляє, з метою надання юридичної допомоги під час розгляду цивільних справ та здійснення захисту цивільних прав та інтересів, що охороняються законом.

Основні ознаки процесуального представництва:

1. представника в суді можуть мажуть мати лише сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 1 ст. 58 ЦПК України),

2. представник має право брати участь у справі на будь-якій стадії цивільного процесу,

3. представник діє від імені та в інтересах особи, яку він представляє у суді, юридична заінтересованість має процесуально-правовий характер, правові наслідки дій представник поширюється на особу, яку він представляє,

4. представник здійснює процесуальні дії в межах повноважень, визначених за- коном або довіреністю,

5. особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі пред ставника (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Однак, ЦПК України передбачає справи, в яких участь учасників справи може бути обов’язковою. Наприклад, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих особи осіб. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої (ч. 4 ст. 294 ЦПК України),

6. представниками можуть бути: адвокат; особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність у випадку спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи); законний представник (ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України),

7. одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умо- ви відсутності конфлікту інтересів між ними (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними ви- могами щодо предмета спору (ч. 5 ст. 64 ЦПК України).

 Особи, які не можуть бути представниками (ст. 61 ЦПК України);

• особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спе- ціаліст, перекладач та свідок або є помічником судді, який розглядає справу,

• особа у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя,

• особа є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов'язаного із справою, що розглядається в суді,

• судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою осо бою в справі, чи як законні представники.

Представництво учасників справи слід відрізняти від випадків самопредставництва таких учасників справи.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (са- мопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК Укра- їни). Верховний Суд зазначив, що для визначення особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового повноваження (довіреності) (постанова Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 640/27279/20).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (ч. 4 ст. 58 ЦПК України). Слід зазначити, дії відповідного органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування є самопредставництвом відповідно держави, АРК, територіальної громади. Стороною або третьою особою в справі, що виникла з відносин за участі держави, АРК, територіальної громади, є самі ці суб'єкти.

За суб'єктним складом можна виділити представництво фізичних та юридичних осіб, представництво держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

За ступенем необхідності участі представника у процесі:

-        Обов'язкове представництво (участь законних представників малолітніх осіб та визнаних недієздатними). У справах окремого провадження про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, розгляд справ проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. У разі якщо особа не залучила адвоката, суд залучає його через орган (уста- нову), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги. Рішення суду про доручення призначити адвоката негайно, але не пізніше двох робочих днів, надсилається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, для виконання (ч. 5 ст. 293 ЦПК України).

-        Факультативне (участь представника залежить від волі особи, яку представляють, наприклад, участь представників за довіреністю).

За підставами виникнення цивільне процесуальне представництво виділяють на такі види:

1.      Представництво за довіреністю. Це добровільне представництво, яке виникає на підставі договору. Це може бути договір доручення (за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя, ст. 1000 ЦК України) або договір про надання правової допомоги (договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги. Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом (ч. 1 ст. 21 Закону).

Добровільне представництво здійснюється:

-                  адвокатами;

-                  особами, які досягли вісімнадцяти років, мають цивільну процесуальну дієздатність у випадку спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи); законний представник (ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України).

Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу (ч. 1 ст. 15 Закону).

Відповідно до ст. 62 ЦПК України, документами, що підтверджують повноваження добровільних представників, довіреність фізичної або юридичної особи.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 245 ЦК України,

-        довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні У госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем,

-        довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром ( начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу,

-        довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора,

-        довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Довіреність суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

ЦПК України передбачає посвідчення довіреності фізичної особи судом, у разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи (ч.2 ст. 62 ЦПК України). Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді (ч. 5 ст. 62 ЦПК України).

Довіреність юридичної особи (ст. 246 ЦК України). Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України). Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно- комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).

Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника 1 були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 9 ст. 62 ЦПК України).

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються ЦК України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (ч. 3, 4 ст. 64 ЦПК України).

2. Представництво за законом.

Законними представниками виступають:

1. Батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом – представляють права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб (ч. 1 ст. 59 ЦПК України)

2. Батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом – представляють права, свободи та інтереси:

- неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Передбачено два винятки: 1) коли неповнолітня особа наділена повною цивільною дієздатністю (ч. 3 ст. 47 ЦПК України), 2) справа виникла з відносин, у яких ця особа особисто бере участь, якщо неповнолітня особа вирішила особисто здійснювати свої цивільні процесуальні права і виконувати свої обов'язки та іншого не встановлено у законі, однак суд вправі залучити законного представника (ч. 2 ст. 47 ЦПК України),

- осіб, цивільна дієздатність яких обмежена (ч. 2 ст. 59 ЦПК України). Особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ч. 2 ст. 47 ЦПК України).

Іншими особами можуть бути: відповідний орган опіки та піклування до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою я (ч. 1 ст. 65 ЦК України), заклад охорони здоров'я або заклад соціального захисту населення, якщо не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (ч. 1 ст. 66 ЦК України), прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники (ч. 4 ст. 256-2 СК України), тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 ЦПК України, повноваження законних представників мають бути підтверджені:

- свідоцтвом про народження дитини;

- рішенням про призначення опікуном, піклувальником;

- рішення про призначення охоронцем спадкового майна (ч.1 ст.62 ЦПК України).

Незважаючи на те, що ЦПК України вказує вичерпний перелік документів, закон передбачає інші випадки.

1)     Повноваження можуть бути підтверджені договором. Наприклад, особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1285 ЦК України) і її повноваження будуть підтверджуватися договором про управління спадщиною. Документом, яким підтверджують статус прийомних батьків та батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу як представників за законом є відповідний договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї (ч. 2 ст. 256-4 СК України) і договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу (ч. 2 ст. 256-8 СК України).

2)     Повноваження можуть виникати на підставі вказівки закону. Наприклад, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська , селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки (ч.1 ст.1285 ЦК України).

3)     Повноваження можуть підтверджуватися рішенням суду. Наприклад, до отримання нового Свідоцтва про народження усиновленої дитини повноваження усиновлювачів як її представників за законом можуть підтверджуватися рішенням суду про усиновлення (ст. 224, 225 СК України).

4)     Повноваження можуть посвідчуватися документами, виданими іншими органами. Наприклад, виконавець заповіту зобов'язаний: вжити заходів щодо охорони спадкового майна. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ч. 1, 3 ст. 1290 ЦК України).

ЦПК України передбачає випадки, коли при розгляді справи суд призначає або заміняє законного представника. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає (ч. 1 ст. 63 ЦПК України). Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників (ч. 1 ст. 63 ЦПК України). Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як законних представників (ч. 2 ст. 63 ЦПК України).

У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника. Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам (ч. 3,4 ст. 63 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 ЦПК України, законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. Тобто, закон передбачає можливість участі у справі одночасно представника за законом та представника за довіреністю.

Щодо повноважень представника в суді, ЦПК України передбачає загальне правило, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки (ст. 64 ЦПК України). Тобто, статус представника залежить від процесуального статусу особи, яку він представляє. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 2 ст. 64 ЦПК України).

Представник володіє загальними повноваженнями, передбаченими у ч. 1 ст. 43 ЦПК України та (права учасників справи) спеціальними повноваженнями, які залежать від процесуального статусу особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право: 1) Ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно, представники сторін мають права, які передбачені у ч. 2 ст. 49 ЦПК України, зокрема, 1) представник позивача вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину по- зовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) представник позивача вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) представник відповідача має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання представник позивача має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі. Представники сторін можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).

Слід зазначити, що ЦПК України передбачає додаткові охоронні повноваження суду у випадку здійснення окремих процесуальних дій представником. До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний пред ставник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 2, 5 ст. 206 ЦПК України). До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо одну в сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать Інтересам особи, яку він представляє (ч. 3, 5 ст. 207 ЦПК України).

Представник також має процесуальні обов'язки, зокрема відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їхні представники процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ЦПК України). повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ЦПК України).