7. Юридичні позиції Конституційного Суду України з питань гарантування прав та свобод людини і громадянина

  1. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина. (речення друге – четверте абзацу першого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). Рішення Конституційного Суду України у справі щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами“ від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010
  2. Конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов’язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі. (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини). Рішення Конституційного Суду України у справі про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012
  3. Аналіз статей 27, 28 Основного Закону України у системному зв’язку з його статтею 3, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що у статтях 27, 28 Конституції України інституціалізовано не лише негативний обов’язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов’язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров’я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини. (абзац п’ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини). Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального ко
  4. Конституційний Суд України виходить із того, що Україна як правова держава має своїм пріоритетом гарантування прав і свобод людини і громадянина. З цією метою держава зобов’язана запроваджувати юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, необхідне для забезпечення реалізації прав і свобод кожної особи та їх ефективного поновлення. При цьому окремі конституційні цінності, зокрема недоторканність людини як гарантія від посягань з боку інших осіб на права і свободи, насамперед основоположне право на свободу, потребують посилених гарантій їх захисту. (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини). Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу Ук
  5. Передбачена частиною першою статті 157 Конституції України заборона змінювати Конституцію України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, є конституційною гарантією збереження як самої сутності таких прав і свобод, їх обсягу та змісту, так і їх захисту. Призначення цієї гарантії полягає в тому, щоб унеможливити будь-яке звуження змісту прав і свобод особи, тому що, як установив Конституційний Суд України, „звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням“ (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Така конституційна гарантія випливає передусім із принципу прав людини як засади конституційного ладу в Україні, передбаченої приписами статті 3 Конституції України загалом. Конкретизовано цю гарантію, зокрема, в тих приписах частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до яких „права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави“, „утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави“. Означена гарантія збереження самої сутності прав і свобод людини і громадянина є приписом конституційного рівня, що посилює встановлену приписом частини третьої статті 22 Конституції України загальну заборону звужувати їх зміст та обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Висновок Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до статті 81 Конституції України (щодо додаткових підстав достр
  6. Принцип захисту прав і свобод людини, що є ключовим для визначення змісту конституційного ладу України, утілено, зокрема, у тих приписах частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до яких „права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави“, „утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовʼязком держави“. Права і свободи людини випливають із людської гідності. Людська гідність, яку слід трактувати „як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав“ (перше речення абзацу шостого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018). 
Конституційний Суд України наголошує, що гарантовані Конституцією України права і свободи людини не зведено лише до тих, що містяться в тексті Основного Закону України, як це зазначено в його частині першій статті 22: „Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними“.

З огляду на зміст приписів статті 21 Конституції України, відповідно до яких „усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах“, „права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними“, Конституційний Суд України дійшов висновку, що свобода (вільність) людини a priori є визначальною та пріоритетною для шанування державою загалом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими субʼєктами.

Конституційний Суд України керується тим, що конституційна презумпція людської свободи обумовлює доконечність потреби обґрунтування будь-якого істотного її обмеження з боку держави (Абзаци перший – п’ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 5-р(II)/2022 у справі за конституційною скаргою Абрамовича Олексія Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини другої статті 40 Житлового кодексу.

7.1. Особисті права та свободи

1. Перелік особистих прав людини

Конституція України містить такий перелік особистих прав людини:

  • право на вільний розвиток особистості - кожна людина має право сама визначати свою долю, ставити перед собою визначені нею самою цілі, обирати засоби для досягнення цих цілей;

  • право на життя - Конституція України закріплює право на життя за допомогою заборо­ни незаконного позбавлення життя. Верховна Рада України скасувала кримінальне покарання у вигляді смертної кари, ніхто не може бути позбавлений життя навіть за рішенням державного органу;

  • право на повагу людської гідності - це особисте право теж забезпечується встановленням заборон на протиправні дії, що посягають на людську гідність: катування, жорстоке, нелюдське таке, шо принижує гідність, поводження або покарання, примусові медичні або наукові дослі­дження на людині;

  • право на свободу і особисту недоторканність - в Україні заборонені будь-які форми осо­бистої залежності, а саме-рабство і подібні до нього інститути. Недоторканність особи є важливою гарантією свободи людини, насамперед свободи від свавільних дій посадових осіб держави. Відповідно до Конституції України ніхто не може бути заарештованим чи триматися під вартою інакше як за рішенням суду;

  • недоторканність житла - Конституція України зазначає, що проникнення до житла, про­ведення в ньому огляду або обшуку можуть здійснюватися тільки за рішенням суду. Винятки з цього правила допускаються тільки для порятунку житія людей і майна, а також з метою пере­слідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;

  • таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції - ця норма Конституції України теж є однією з гарантій свободи особи. Винятки можуть бути встановлені тільки судом з метою запобігти злочину чи встановити істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими засобами одержати інформацію неможливо;

  • невтручання в особисте і сімейне життя - Конституція України забороняє збирання, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добро­буту і прав людини;

  • свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в’їзд в Укра­їну і виїзд з України - це особисте право поширюється тільки на осіб, що перебувають в Украї­ні на законних підставах. Іноземний громадянин чи підданий, що порушує закони України, може бути висланий за межі України. Такій особі може бути відмовлено в дозволі на в’їзд до України. У той же час громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися до України, не може бути висланий за межі України;

  • право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань;

  • свобода світогляду і віросповідання - це право включає свободу сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої (бути атеїстом), правити релігійні культи і ритуальні обряди, здій­снювати релігійну діяльність.

2. Право на свободу думки й слова

Відповідно до 32 статті Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.  Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.


3. Право на свободу до публічної інформації

Відповідно до ст. 50 Конституції України, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. 

У ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується:  

  • обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

  • визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

  • максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

  • доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

  • здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

  • юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.


4. Захист персональних даних 

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Суб'єкт персональних даних, відповідно до статті 8 Закону України "Про захист персональних даних", має право:  

  • знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;  

  • отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;  

  • на доступ до своїх персональних даних;  

  • отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;  

  • пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;  

  • пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;  

  • на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;  

  • звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;  {

  • застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;

  • вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;  

  • відкликати згоду на обробку персональних даних;  

  • знати механізм автоматичної обробки персональних даних;  

  • на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

    7.2. Політичні права та участь громадян у вирішенні питань суспільного значення

    1. Поняття та види політичних прав людини

    Політичні права та свободи - це можливості людини брати участь у державному та громад­ському жи гті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, органів місцевого само­врядування, політичних партій та інших об’єднань громадян політичного спрямування.

    До політичних прав і свобод громадян України належать:

    • право на участь в управлінні державою — громадяни мають право брати участь в управ­лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користу­ються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого само­врядування;

    • право на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій - громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

    • свобода думки і слова - кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використову­вати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір;

    • право на об ’єднання в політичні партії та громадські організації-громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної без­пеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей;

    • право на індивідуальні та колективні скарги - усі мають право направляти індивідуаль­ні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

    Конституцією України передбачена можливість організації та проведення громадянами таких публічних заходів: зборів; мітингів; походів; демонстрацій.

    Також має бути виконано дві умови:

    • публічний захід має мати виключно мирний характер і учасники його повинні бути без зброї;

    • такий захід має бути санкціонований - попередньо погоджений і дозволений органами влади на місця.

    Обмеження для реалізації цього конституційного права можливі лише за рішенням суду і ма­ють на меті запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

    Право на об’єднання в політичні партії та громадські організації:

    • громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів;

    • політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах;

    • членам політичних партій можуть бути лише громадяни України;

    • громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів;

    • ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян;

    • ніхто не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій;

    • усі об’єднання громадян рівні перед законом; політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

    Конституція України закріплює право вільно обирати і бути обраним в органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Вказане право відноситься до політичних прав, а отже таким правом можуть користуватися лише громадяни України.

    7.3. Економічні, соціальні та культурні права

    Економічні права громадян:

    • право на підприємницьку діяльність;

    • право на працю; право на страйк та його реалізація;

    • право на відпочинок шо включає вихідні дні та відпустки.

    Соціальні права громадян:

    • право на соціальне забезпечення;

    • право на житло;

    • право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

    • право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

    Культурні права громадян:

    • право на освіту;

    • право на свободу культурної, наукової та творчої діяльності.








Остання зміна: неділя 5 листопада 2023 12:26