Єдиний державний кваліфікаційний іспит

1. Вступ

Відповідно до частини другої статті 150 Конституції України, рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов’язковими до виконання. Важливо підкреслити, що обов’язок виконання рішення Конституційного Суду є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

2. Обмеження відтворення положень неконституційних актів

Положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, не можуть бути повторно відтворені органами державної влади, включаючи парламент, органи місцевого самоврядування або їх посадовими особами. Єдиним винятком є випадки, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт був визнаний неконституційним, змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України. 

Відповідно до частини другої статті 150 Конституції України рішення та висновки Конституційного Суду України є остаточними і обов’язковими до виконання. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.   

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 червня 2010 року № 16-рп/2010. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.

3. Заборона повторного прийняття неконституційних актів

Конституційний Суд України у Рішенні в справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці від 8 червня 2016 р. № 4-рп/2016, зауважує у , що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України). 

4. Обов'язковість виконання рішень Конституційного Суду України

Додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання. Незалежно від наявності чи відсутності в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписів щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Однією з надзвичайно важливих форм діяльності Конституційного Суду України є офіційне тлумачення Конституції України, а до внесення змін до пункту 2 частини першої статті 150 Конституції України Законом No1401-VIII від 02.06.2016, ще й законів України. Тобто Основний Закон України віддає Конституційному Суду України виключну прерогативу щодо тлумачення норм Конституції України.

Офіційним тлумаченням, згідно з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України в абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини Ухвали від 31.03.2010 No15-у/20105, вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з’ясування і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права. Тут же Конституційний Суд України наголосив, що офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. Правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб’єктів і випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам. Надання консультацій чи роз’яснень з цього приводу не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Відповідні повноваження Конституційного Суду України закріплені у статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України», за змістом якої Суд у рішенні, висновку може не тільки встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов’язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку й вимагати письмового підтвердження цього.

Як приклад практичної реалізації таких повноважень можна навести рішення Конституційного Суду України у абзацах третьому, шостому пункту четвертого мотивувальної частини Рішення КСУ від 14.12.2000 No15-рп/2000  вказано, що «Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8). Додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов’язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».

Правові позиції можуть міститися у всіх актах Конституційного Суду України (у будь-якій їх частині), орім тих, які регламентують організацію роботи Суду, а також у його висновках та є їх невід’ємною складовою, мають ту саму юридичну силу і, водночас, набувають самостійного правового значення й активно використовуються у наступних актах.

Те, що правові позиції Конституційного Суду України, будучи інтегрованими у акти цього Суду і нерозривно з ними пов’язані, не поступаються юридичною силою самим актам, у яких вони викладені, випливає й зі змісту статей 89, 90 закону «Про Конституційний Суд України», згідно з якими рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання, остаточними і не можуть бути оскаржені.

5. Застосування рішень та висновків Конституційного Суду судами загальної юрисдикції

Суди загальної юрисдикції в Україні зобов'язані застосовувати рішення та висновки Конституційного Суду при розгляді справ. Це означає, що якщо Конституційний Суд прийняв рішення або висновок, який стосується певного питання або правового акту, то суди загальної юрисдикції повинні враховувати це в своїх рішеннях.

У випадку, коли Конституційний Суд визначає, що закон або акт є неконституційним, це відразу має вплив на всі подальші судові рішення, які залежать від даного закону або акту. Суди загальної юрисдикції не можуть базуватись на нормах, визнаних Конституційним Судом неконституційними. Закони та акти, визнані неконституційними, втрачають свою силу з моменту офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду.

Суди загальної юрисдикції повинні також враховувати практику Конституційного Суду при застосуванні законів. Це означає, що вони повинні враховувати, як Конституційний Суд раніше тлумачив конституційні положення або закони, при вирішенні справ, які мають схожі обставини.