Єдиний державний кваліфікаційний іспит

Зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов'язання) - це правовідношення, в якому особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Верховний Суд зазначив, що кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли мають місце такі обставини:

1. Набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілої). Дії набувача можуть бути виражені як пасивно - збереження за рахунок іншої особи, так активно - перехід чужого майна в майнове володіння набувача, яке не ґрунтується на певному титулі. Тому можна виділити два різновиди кондикційних зобов'язань: 1. внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; 2. внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи.

2. Шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого). У даному випадку необхідно говорити про наявність певних економічних втрат у майні потерпілого: за всіма законними підставами вказане майно мало бути в майновому володінні потерпілого.

3. Обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого. У даному випадку мається на увазі збільшення вартості власного майна набувача, приєднання до нього певних поліпшень, що приводить до збільшення цінності майна або збереження того майна, яке за будь-якими законними підставами повинно було вийти зі складу майна набувача.

4. Відсутність правової підстави, встановленої, законом або правочином, для зміни майнового стану сторін від самого початку існування правовідносин або в результаті їх трансформації (постанова Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі №202/ 2965/21).

Безпідставне набуття або збереження майна може бути результатом поведінки набувача майна (збереження майна, яке має бути повернуте після розірвання договору); самого потерпілого (особа помилково переказує кошти на рахунок іншої особи); інших осіб (виконання зобов'язанням неналежній стороні); наслідком події (внаслідок сильного пориву вітру майно опиняється на земельній ділянці іншої особи). Тому для виникнення кондикційного зобов'язання важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно, якщо наявна правова підстава набуття майна і вона не відпала, підстави для кондикційних вимог відсутні. Наприклад, якщо учасники товариства набули кошти у вигляді дивідендів на підставі дійсного рішення загальних зборів, такі кошти набуто учасниками товариства за наявності правової підстави, тому вони не можуть бути повернуті на підставі статті 1212 ЦК України (постанова ВП ВС від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17). Грошові кошти, сплачені боржником як компенсація моральної шкоди на підставі рішення суду, яке не скасовано й не змінено, не є безпідставно набутими та не підлягають стягненню на підставі статті 1212 ЦК України (постанова ОП КЦС ВС від 1 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц).

Кондикційний спосіб захисту є належним способом захисту для повернення майна, яке передане ще до виникнення договірних зобов'язань. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляд орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (КГС ВС від 2 червня 2020 року у справі № 922/2417/19).

У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується ст. 1212 ЦК України. ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 200 доларів США за продаж автомобіля, який йому не належить, і у подальшому договір купівлі-продажу цього транспортного засобу укладений не був. Суд дійшов правильного висновку про набуття відповідачем коштів за відсутності для цього правових підстав і обґрунтовано стягнув вказану суму відповідно до ст. 1212 ЦК України (постанова КЦС ВС від 20 березня 2019 року у справі № 607/5422/16-ц).

Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України (постанова КЦС ВС від вересня 2021 року у справі № 201/6498/20).

У разі скасування постанови органів державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору рішенням суду такі кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України (постанова ВП ВС від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).

Положення ст. ст. 1212-1215 ЦК України про повернення безпідставно набутого майна не можуть бути застосовані в разі розгляду питання про поворот виконання рішення (постанова ВП ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц).

У разі визнання недійсними прилюдних торгів та вилучення майна в переможця торгів, який сплатив грошові кошти за придбане майно, останній ма право вимагати повернення таких коштів на підставі ст. 1212 ЦК України (постанова КГС ВС від 12 червня 2020 року у справі № 906/775/17).

Зміст кондикційного зобов'язання:

1. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

2. Набувач зобов'язаний відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч.1 ст. 1214 ЦК України).

3. Набувач зобов'язаний за користування чужими грошовими коштами сплачувати проценти (ч.2 ст. 1214, 536 ЦК України).

4. Набувач має право вимагати відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно від часу, з якого він зобов'язаний повернути доходи (ч.1 ст.1214 ЦК України).

У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей на підставі ст. 1212 ЦК України, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України (постанова ВП ВС від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17).

Суб'єктами кондикційного зобов'язання є:

1. Набувач майна (боржник) - особа, яка на час вирішення по суті справи володіє або не володіє майном у натурі. ЦК України не передбачає як умову повернення безпідставно набутого чи збереженого майна недобросовісність набувача майна. Закон не визначає вину боржника як умову виникнення кондикційних зобов'язань. Добросовісність набувача майна враховується лише при задоволенні вимог про повернення доходів та відшкодування витрат.

2. Потерпілий (кредитор). Це власник майна (титульний володілець), який у зобов'язанні має право вимоги. ЦК України не передбачає жодних застережень щодо добросовісності або недобросовісності потерпілого. Однак, варто зазначити про цікаву судову практику, яка враховує вину потерпілого у виникнення підстав кондикційного зобов'язання.

При визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти повер- ненню потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434св20).

Об'єктом кондикційного зобов'язання може бути будь-яке майно, як індиві дуально визначене, так і визначене родовими ознаками, в тому числі грошові кошти. Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо не встановлено законом. Наприклад, майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання (ст. 531 ЦК України), виконане особою, яка поверну па борг після строку позовної давності (ст. 267 ЦК України).

Кондикційні вимоги є належним способом захисту лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту (віндикація, реституція, відшкодування шкоди). Кондикційні вимоги можуть пред'являтися самостійно або разом з іншими.

Тому важливо з’ясувати умови розмежування кондикційного позову та позовів: про застосування правових наслідків недійсності правочину (реституції), віндикаційного позову, позову про відшкодування шкоди.

Кондикційний позов може застосовуватися для:

1. Повернення виконаного за недійсним правочином.

У ч.1 ст. 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину, двостороння реструція – кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо тільки одна зі сторін недійсного правочину здійснила його виконання, для повернення виконаного підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України.

Приклад з судової практики.

Суди встановили, що 6 лютого 2014 року між ТОВ «Украгротехдіагностика» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу у письмовій формі, за яким ТОВ «Украгротехдіагностика» придбав нежитлову будівлю, що належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будівлю зерносховища. На підтвердження своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товариство передало відповідачу кошти у сумі 147 250 грн, що підтверджується розпискою. Однак станом на 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 жодних дій на виконання домовленості за договором не здійснив, посвідчити договіром у нотаріальному порядку відмовився. Системне тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України та п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова КЦС ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 396/29/17).

Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування транспортним засобом лізингодавця, за своїм змістом є кондикційними. Фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (КЦС ВС від 21 грудня 2020 року у справі № 404/8187/18).

2. Витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Йде мова про речово-правовий спосіб захисту (віндикаційний позов), який застосовується у випадку відсутності договірних відносин та випадків недійсності правочинів. Гроші, а також цінні папери на пред'явника, що існують в документарній формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (ст. 389 ЦК України).

Враховуючи те, що віндикаційний позов є належним способом захисту щодо речей, визначених індивідуальними ознаками, кондикційний позов може бути способом захисту речей, які визначені родовими ознаками.

В постанові Верховним Судом України встановлено «ознаки», характерні для кондикції: «пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі» (постанова від 02.03.2016 №6-3090цс15).)

Якщо майно втратило власні індивідуалізуючі ознаки внаслідок того, що змішалося із однорідним майном набувача, або перероблено в якісно іншу річ, або набувачем спожито чи відчужено будь-яким іншим чином і не збереглося в натурі, то належним способом захисту є кондикційний позов.

3. Повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (постанова ВП ВС від 23.05.2018 р. у справі №629 /4628/16-ц).

Кондикційні зобов'язання можуть виникнути лише за умови, якщо договірні зобов'язання припинилися, наприклад договір розірваний, сторона договору померла або ліквідована, договірне зобов'язання неможливо виконати у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

У ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до 4. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У п. 3. ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Тлумачення норм ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України (постанова КЦС ВС від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним. Наприклад, після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (постанова ВП ВС від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17). Натомість, з припиненням дії договору підряду у зв'язку з відмовою замовника від такого договору, платіж, сплачений як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, яке підлягає стягненню за ст. 1212 ЦК України (постанова КГС ВС від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17).

Кондикційний позов є належним способом захисту у випадку, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Наприклад, як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для перерахування позивачем на користь АТ «Укртрансгаз» 18 454 848,76 грн, стало необгрунтоване, тобто без дотримання встановленого Договором та законодавством порядку врегулювання негативного місячного небалансу, нарахування АТ «Укртрансгаз» ТОВ «Луганськ Збут» плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року. Відтак, нарахування АТ «Укртрансгаз» плати за послуги комерційного балансування природного газу за грудень 2018 року фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором транспортування природного газу від 25.07.2017 № 1707000361. Наведене свідчить, що судом апеляційної інстанції вірно кваліфіковано спірні правовідносини за ст. 1212 ЦК України (постанова КГС ВС від 12 серпня 2021 року у справі № 910/17567/19).

4. Відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особ.

В даному випадку варто порівняти деліктні зобов'язання та зобов'язання з набуттям або збереженням майна без достатніх підстав.

А. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Одночасно слід заначити, що ЦК України передбачає випадки настання цивільно-правової відповідальності і за відсутності вини, наприклад при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (презумпція вини) (ч. 2 ст.1 1166 ЦК України).

Для кондикційних зобов'язань важливим фактом є неправомірне набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Вина не є обов'язковою умовою. У кондикційних зобов'язаннях діє презумпція невинуватості боржника до того моменту, коли він дізнався або повинен дізнатися про безпідставність збагачення.

Б. Відшкодування шкоди є заходом цивільно-правової відповідальності для боржника. Майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України). Зобов'язання із заподіяння шкоди забезпечує поновлення майнової сфери потерпілого, за принципом повного відшкодування (повернення майна дорівнює обсягу шкоди). При набутті, збереженні майна без достатньої правової підстави майнова шкода потерпілому відшкодовується тільки в тому розмірі, в якому боржник збагатився. Боржник не несе жодних майнових втрат, він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримав, а у випадках, якщо майно може приносити доходи, і всі доходи, тому що вони також належать до майнової сфери потерпілого. Кондикційні зобов'язання спрямовані на повернення безпідставно набутого майна потерпілому, тобто мають на мет відновлення попереднього майнового стану сторін.

В. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди за-вдано вчиненням кримінального правопорушення (ч.4 ст. 1193 ЦК України). Розмір кондикційного відшкодування не може бути змінений, на відміну від деліктного.