Єдиний державний кваліфікаційний іспит

Перелік судової практики для цієї теми, зокрема правових позицій Верховного Суду, які використані у тексті, доступні за QR-кодом № 6

Зобов'язання щодо передачі майна у власність

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Договір купівлі-продажу двосторонній правочин, двосторонній договір, договір про передачу майна у власність консенсуальний або реальний, відплатний.

По своїй юридичній суті договір купівлі-продажу є імперативно оплатним. Сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися про ціну або про спосіб її визначення, або ж буде застосовуватися механізм передбачений ст. 632 ЦК України (Постанова КЦС ВС від 02 вересня 2020 року у справі № 757/5252/17-ц). Відповідно до ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Сторони договору купівлі-продажу: покупець та продавець (власник майна або інша особа у випадках встановлених законом: особа, яка знайшла річ, що швидко псується (ч.3 ст. 337 ЦК України); підрядник за договором підряду (ч. 5 ст. 853 ЦК України); ломбард за договором зберігання речі (ст. 968 ЦК України); комісіонер за договором комісії (ст. 1011 ЦК України); управитель за договором управління майном (ст. 1037 ЦК України).

Істотною умовою договору купівлі-продажу є предмет договору товар, який є у продавця на момент укладення договору і товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; майнові права. Ознаками товару є: кількість, асортимент, якість, комплектність, комплект, тара та (або) упаковка.

Майнові права можуть бути: зобов'язальні права (передання кредитором своїх прав іншій особі відступлення права вимоги ст. 512 ЦК України) або речові права (відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ч.2 ст. 407 ЦК України). Не може бути право вимоги, якщо вимога має особистий характер (ч. 2, 3 ст. 656 ЦК України): про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, про сплату аліментів тощо.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України). Державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно (ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова ВП ВС: від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19).

Обов'язки продавця:

1. попередити покупця про всі права третіх осіб на товар (право наймача, право застави, право довічного користування тощо) (ст. 659 ЦК України);

2. передати покупцеві товар (вручити товар покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок доставити товар; надати товар в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; здати товар перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 663, 664 ЦК України);

3. передати покупцеві приналежності товару та документи відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 662 ЦК України);

4. зберігати проданий товар, не допускаючи його погіршення , якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару (ст. 667 ЦК України);

5. передати товар в кількості, яка встановлена в договорі, або визначена в порядку, встановленому в договорі (ст. 669 ЦК України);

6. передати товар в асортименті (ст. 671 ЦК України);

7. передати товар, який відповідає вимогам щодо якості в момент його передання та гарантувати якість товару протягом гарантійного строку, який може бути встановлений або в законі або в договорі (ст. 675 ЦК України);

8. передати товар, що відповідає умові про комплектність, комплект товару (ст 682, 683 ЦК України);

9. передати товар у тарі та (або) в упаковці (ст. 685 ЦК України).

Обов'язки покупця:

1. прийняти товар (вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні, крім випадків, коли він має право: вимагати заміни товару; відмовитися від договору (ст. 689 ЦК України);

2. оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів; в інший строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Окремі види договору купівлі-продажу

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його (ст. 699 ЦК України).

Особливості договору:

1. Сторони: покупець - споживач (фізична особа, яка придбаває, замовляє, вико- ристовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів») та продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»);

2. укладення договору - публічна оферта (пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, якщо вона містить усі істотні умови договору; виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу, незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар непризначений для продажу (ст. 699 ЦК України);

3. предметом є товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю (ст. 698 ЦК України).

Тлумачення ч. 3 ст. 698 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: законодавець встановив пріоритет ЦК України в регулюванні договору роздрібної купівлі-продажу; у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів (постанова КЦС ВС від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги) (ст. 715 ЦК України).

За договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК України). Договір дарування є двосторонній зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК України). Договір дарування є двосторонній правочин, двосторонній договір, договір про передачу майна у власність, реальний або консенсуальний (ст. 723 ЦК України), безоплатний (договір, що встановлю обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, ч.2 ст. 717 ЦК України). Договір дарування, правовою метою якого є передача дарувальником свого майна власність обдаровуваного для отримання взаємної винагороди, суперечить вимогам статті 717 ЦК України та є підставою для визнання цього договору недійсним (постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 285/1940/18-ц провадження № 61-4153св19).

Сам по собі факт ознайомлення сторін із текстом договору дарування при його посвідченні нотаріусом та роз'яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання договору дарування не дійсним у зв'язку з помилкою дарувальника щодо правової природи цього право чину (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 718/955/20 (провадження № 61-383св21).

У справах про визнання договору дарування житла недійсним у зв'язку з по милкою дарувальника щодо правової природи правочину сукупність таких обставин, як його похилий вік, незадовільний стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі нерухомого майна обдаровуваному та подальше проживання у спірному житлі після укладення договору, може свідчити про відсутність у нього волевиявлення на укладення договору дарування (постанова Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 638/4764/16-ц (провадження № 61-11421св18).

Помилка особи щодо правової природи договору дарування, прав та обов'язків сторін, що виникнуть після його укладання, є підставою для визнання такого договору недійсним, а не його розірвання (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 552/2526/16-ц (провадження № 61-45081св18).

Укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою при ховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу свідчить про те, що цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним (постанова Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 185/11584/19 (провадження № 61-731св21).

Сторони договору дарування: дарувальник і обдаровуваний: фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Дарувальником не можуть бути: батьки (усиновлювачі), опікуни щодо майна дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. Договір дарування від імені дарувальника може укласти Його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним (ст. 720 ЦК України).

Норми ЦК України не передбачають обов'язку одного зі співвласників у праві спільної часткової власності отримувати згоду від іншого співвласника на відчуження належної йому частки, зокрема шляхом її дарування (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 465/1520/16-ц, провадження № 61-6004св20). Договір дарування майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, укладений без згоди іншого з подружжя, може бути визнаний недійсним.

Укладення батьками малолітньої (неповнолітньої) дитини договору дарування, предметом якого є житло, в якому вони проживають, без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» заборону, але не є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним (постанова Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 495/5379/16- (провадження № 61-16969св18).

Обов'язки дарувальника: якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаровуваного (ст. 721 ЦК України); договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини (ст. 723 ЦК України).

Обов'язки обдаровуваного: договором може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (ст. 725 ЦК України).

Предмет договору дарування: рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 ЦК України).

Положення про договір дарування поширюються на правовідносини щодо відступлення права вимоги, якщо первісний кредитор передає свої права новому кредитору безоплатно (постанова Верховного Суду від 05 березня 2018 року У справі № 2-682/11 (провадження № 61-630св18).

Прийняття дарунка (ст.722 ЦК України): право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

За відсутності державної реєстрації прав на нерухоме майно, що виникають на підставі нотаріально посвідченого договору дарування, обдаровуваний набуває право власності на дарунок відповідно до ч.1 ст. 722 ЦК України та умов договору дарування, однак обмежений у праві розпорядження цим нерухомим майном до моменту реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 712/1936/18, провадження № 61-8372св19).

Припинення договору дарування:

1. розірвання договору дарування на вимогу дарувальника (ст. 727 ЦК України) у випадках: А) дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування, Б) обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; В) внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Умовами повернення майна є: на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим; обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі, до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік;

На момент пред'явлення дарувальником позовної вимоги щодо розірвання до говору дарування обдаровуваний має бути власником майна (дарунка), а дарунок бути збереженим (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 357/10458/18, провадження № 61-13626св19).

Відлік позовної давності для звернення до суду з вимогами про розірвання дарувальника розпочинається з часу набрання законної сили вироком суду щодо обдаровуваного, а не з моменту укладення сторонами договору дарування, оскільки сам по собі факт укладення такого договору не порушує прав дарувальника (постанова Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 607/12186/16 (провадження № 61-6281св21).

Бажання обдаровуваного, який набув право власності за договором дарування, розпорядитися своїм майном не є підставою для розірвання договору дарування згідно з ч.2 ст. 727 ЦК України (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року У справі № 361/8035/14-ц (провадження № 61-4640св18).

Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими винятками, передбаченими ст. 727 ЦК України, та якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Зокрема, син дарувальника ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 пред'явили вимоги про розірвання договору дарування, оскільки на момент його укладення вони були зареєстровані та проживали у спірній квартир (постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 523/9855/17 (провадження № 61-14945ca19).

Несплата комунальних послуг на утримання будинку, що є предметом договору дарування, небажання обдаровуваного проживати в цьому будинку не є тими обставинами, що свідчать про загрозу безповоротної втрати дарувальником свого дарунку за ч.2 ст. 727 ЦК України, та не можуть бути підставою для розірвання до говору дарування (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №№ 643/12994/16-ц (провадження № 61-41424св18).

Наявність кредитної заборгованості в особи, яка отримала в дар нерухоме майно, не є обставиною, що свідчить про наявність загрози безповоротної втрати дарунка в розумінні ч.2 ст. 727 ЦК України, та не може бути підставою для розірвання договору дарування (постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 641/11195/15и (провадження № 61-23468св18).

3. одностороння відмова дарувальника та обдаровуваного від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ст. 724 ЦК України): відмова дарувальника - після укладення договору його майновий стан істотно погіршився; відмова обдаровуваного у будь який час до прийняття дарунка.

Договір пожертви -  дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим ч. 1 ст. 720 ЦК України (фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, АРК, територіальній громаді), для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Особливості договору пожертви:

1. предмет: рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери (ч.1 ст. 729 ЦК України); не можуть бути майнові права,

2. підприємницькі товариства можуть укладати договори пожертви без обмежень,

3. Дарунок використовується з певною метою, встановленою за домовленістю сторін, у разі нецільового використання пожертви пожертвувач може вимагати розірвання договору,

4. договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 6 ЗУ «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

За договором ренти, одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст. 731 ЦК України). Договір ренти двосторонній правочин, двосторонній договір, реальний договір, строковий або безстроковий (залежно від того, чи обов'язок виплачувати ренту передбачено безстроково чи протягом певного строку). оплатний або безоплатний (залежно від того, чи одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно), ризиковий (коли безстроковий).

Сторони договору ренти - одержувач ренти і платник. Можуть бути фізичні або юридичні особи (ст. 733 ЦК України). Одержувач ренти власник майна, яке пере дається під виплату ренти, або особа, наділена майновими правами.

Зміст договору ренти - істотні умови договору ренти. Предметом договору є: 1. майно, речі, у тому числі гроші та цінні папери, майнові права; обов'язки не можуть бути передані під виплату ренти, оскільки це суперечить суті договорів про передачу майна у власність; 2. рента, форма виплати якої є грошова сума; передання речей; виконання робіт або надання послуг (ст. 737 ЦК України).

Обов'язки платника ренти:

1. оплата (компенсація) вартості майна, яке передається під виплату ренти, платником ренти одержувачу ренти (при оплатному договорі ренти);

2. передача ренти одержувачу ренти (при оплатному і безоплатному договорі). Договір ренти укладається у письмовій формі. Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню (732 ЦК України). Якщо за договором ренти передається нерухоме майно, то право власності підлягає державній реєстрації.

Забезпечення виплати ренти (ст. 735 ЦК України):

1. у разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно;

2. платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти; у разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти;

3. розірвання договору ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

Припинення договору безстрокової ренти:

1. одностороння відмова платника безстрокової ренти від договору після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови, за умови повного розрахунку між ними (ст. 739 ЦК України);

2. розірвання договору ренти на вимогу одержувача ренти, якщо платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік; платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти; платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором (ст. 740 ЦК України).

Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ренти:

1. якщо договір ренти безоплатний одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти;

2. якщо договір ренти оплатний одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна (ст. 741 ЦК України).

За договором довічного утримання, одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, Інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).

Договір довічного утримання - двосторонній правочин, односторонній договір, до говір про передання майна у власність (особливість: передбачає надання відчужувачу певних послуг), реальний договір, оплатний договір, безстроковий (тривалий).

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 745 ЦК України).

Сторони договору довічного утримання (догляду).

1. Відчужувач. Фізична особа, незалежно від її віку та стану здоров'я. Відчужувачами можуть бути кілька фізичних осіб (майно належить співвласникам на праві спільної сумісної власності). Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить на прав спільної сумісної власності, договір може бути укладений після: визначення частки співвласника у спільному майні; визначення між співвласниками порядку користування майном. Договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України).

2. Набувач. Повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб: вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором; обов'язок перед відчужувачем є солідарним

3. Заміна набувача: А) у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набвача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою; Б) відмова відчужувача у наданні згоди може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору га інші обставини, які мають істотне значення (ст. 752 ЦК України).

Зміст договору довічного утримання (догляду) умови договору: нерухоме майно (житловий будинок, квартира або їх частина, тощо) або рухоме майно, яке має значну цінність); матеріальне забезпечення відчужувача (підлягає грошовій оцінці), види догляду визначають у договорі або визначає суд відповідно до засад справедливості та розумності (ст. 749 ЦК України).

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду):

1. надавати всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування) (ч. 1, 2 ст. 749 ЦК України); у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором (ч. 3 ст. 749 ЦК України);

2. може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором (ст. 750 ЦК України).

Забезпечення виконання договору:

А) набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину;

Б) на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача;

В) втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не с підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем (ст. 754 ЦК України).

Припинення договору довічного утримання (догляду):

1. Розірвання договору за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного вико нання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (ст. 755 ЦК України).

Тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляд неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій. Сам лише факт сплати набувачем грошових коштів щомісяця на утримання відчужувача майна не може вважатися належним виконанням умов договору довічного утримання і є підставою для його розірвання, якщо умовами такого договору передбачено як майнове утримання відчужувача, так і здійснення догляду за ним (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.09.2021. справа №766/11232/17 (провадження №61-10813св20).

Для розірвання договору довічного утримання з підстав невиконання або неналежного виконання набувачем обов'язків за договором достатньо встановлення факту неналежного виконання набувачами умов договору. Вина тобто підстави з яких набувачі неналежним чином виконували умови вказаного договору, значення не має (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду 30.06.2021, справа №310/5175/15-ц (провадження №61-6666св20)

2. Розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення (ст. 756 ЦК України);

У разі зміни життєвих обставин позивача, якими він керувався укладаючи такий договір, а саме різко погіршився стан здоров'я й він потребує сто раннього догляду, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки виконання договору довічного утримання на попередніх умовах є неприйнятним для позивача, порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача можливості отримувати постійний догляд за отримане грошове утримання, яке є недостатнім для його потреб з ураху ванням стану здоров'я (постанова, Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020, справа №490/7474/18 (провадження №61- 16535св19).

3. Розірвання договору за рішенням суду на вимогу набувача (ст. 755 ЦК України).

4. Смерть відчужувача (ст. 755 ЦК України).

Якщо позов про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру за відчужувачем пред'явлено за його життя, факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, тому оспорюваний договір довічного утримання може бути розірвано (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.06.2021, справа №310/5175/15-ц (провадження №61 - 6666св20).

Непоховання відповідачем відчужувача не може бути підставою для розірвання договору довічного утримання, а може бути підставою для відшкодування збитків особі, яка здійснила поховання (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.02.2018, справа №686/2676/15-ц (провадження №61-3126св18).

Правові наслідки смерті набувача: обов'язки набувача переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем; якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно, договір припиняється (ст. 757 ЦК України).

Правові наслідки припинення юридичної особи набувача: у разі реорганізації юридичної особи до правонаступників переходять права та обов'язки за договором; у разі ліквідації юридичної особи право власності на майно переходить до відчужувача. Якщо майно перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором (ст. 758 ЦК України).

Зобов'язання щодо передачі майна у користування.

За договором найму, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України). Договір найму є двосторонній правочин, двосторонній договір, договір про передачу майна в користування, реальний або консенсуальний, оплатний, строковий.

Сторони договору найму (оренди): наймодавець і наймач. Наймодавцем можуть бути: 1. власник речі або особа, якій належать майнові права, 2. особа, уповноважена на укладення договору найму договором (управитель за договором управління майном; наймач за договором найму (у разі укладення договору піднайму); актом органу державної влади або місцевого самоврядування (у разі делегування територіальною громадою повноважень орендодавця комунальному підприємству); вказівкою закону (визначення орендодавців у ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Допоміжні нежитлові приміщення є місцями загального користування, складовою частиною житлового будинку та не можуть бути передані у найм (оренду) без згоди всіх співвласників цього будинку (постанова Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 161/15804/15-ц (провадження № 61-20834св18).

За загальним правилом наймачем може бути будь-який учасник цивільних відносин. Вимоги до особи, яка може бути наймачем, встановлюються спеціальними нормами, напр. орендарем об'єкта паливно-енергетичного комплексу може бути юридична особа (ст. 4 ЗУ «Про особливості оренди чи концесії об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності»).

Предмет договору найму (оренди):

1) річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ);

2) майнові права, майнові обов'язки не можуть бути предметом, за винятком коли предметом договору виступає підприємство як єдиний майновий комплекс. За коном можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом до говору найму (ч. 1 ст. 760 ЦК України), напр., об'єкти портової інфраструктури не підлягають передачі в оренду (ст. 23 ЗУ «Про морські порти України»).

Розмір плати за користування: встановлюється в договорі найму; визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення, якщо не встановлений в договорі. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могла бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ст. 762 ЦК України).

Форма плати: грошова або натуральна форма (встановлюється в договорі найму). Строк виконання обов'язку щодо плати: щомісячно; інший строк може бути передбачений в договорі (ст. 762 ЦК України).

Строк договору найму (оренди) встановлюється договором або вважається укладеним на невизначений строк (якщо строк не встановлений в договорі). Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Напр., строк дії договору оренди землі не може перевищувати 50 років (ст. 19 ЗУ «Про оренду землі»); договір фінансового лізингу укладається не менше одного року (ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг»). Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку (ст. 763 ЦК України).

Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором: наймач продовжує володіти та (або) користуватися майном після закінчення строку договору найму; у наймодавця відсутні заперечення протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Поновлення є автоматичним, відсутні вимоги щодо додаткового оформлення.

Аналіз ст. 205 ЦК України свідчить, що волевиявлення учасника(-ів) правочину може виражатися в: певних діях; мовчанні; усній формі; письмовій (електронній) формі. Мовчання слід вважати вираженням волі сторони правочину, коли воно при конкретній ситуації може бути підданим оцінці як прояв волі, направленої на вчинення правочину. Законодавець передбачає можливість вираження волі сторони правочину мовчанням тільки в разі якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 205 ЦК України). Традиційним прикладом такого випадку виступає конструкція поновлення договору найму. Якщо наймач продовжує користуватися річчю після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України) ( постанова КЦС ВС від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18).

Обов'язки наймодавця:

1. передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України), лише у випадку консенсуального правочину; правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 765 ЦК України);

2. повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм (ст. 769 ЦК України);

3. передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню;

4. попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та (або) користування нею. Може гарантувати якість речі протягом всього строку найму (ст. 767, 768 ЦК України);

5. проводити капітальний ремонт речі, переданої у найм, за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 776 ЦК України).

Обов'язки наймача:

А) у присутності наймодавця перевірити справність речі (ст. 767ЦК України).

Б) Володіти та (або) користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст. 773 ЦК України).

В) Проводити поточний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 776 ЦК України).

Г) Усунути погіршення речі, які сталися з його вини (ст. 779 ЦК України),

Д) Сплатити плату за найм майна (ст. 762 ЦК України). Сторони договору найму (оренди) можуть визначити еквівалент грошового зобов'язання з оплати за користування орендованим майном в іноземній валюті, така умова договору не суперечить статті 533 ЦК України (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 442/7934/16-ц (провадження № 61-27064cв18).

Е) Договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти Договір страхування речі, що передана у найм (ст. 771 ЦК України). Якщо договором найму (оренди), покладено на наймача обов'язок укладання договору страхування орендованого приміщення, але не передбачено жодних правових наслідків невиконання цього обов'язку, ризик випадкового знищення або пошкодження предмету найму третіми особами несе наймодавець (власник майна) (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 207/3254/18 (провадження № 61-2259св21).

Права наймача: 1. передати речі у володіння та користування іншій особі (під- найм) можливий лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором 360 законом (ст. 774 ЦК України), 2. право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм (ст. 775 ЦК Укра- іни); 3.може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою най- модавця; якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення; 4, має право на відшкодування вартості необхід- них витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, за умови, що поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця; якщо створена нова річ- наймач стає її співвласником (ст. 778 ЦК України).

 Переважні права наймача (ст. 777 ЦК України): 1. наймач, який належно ви конує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має пере важне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; 2. наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. 

Припинення договору найму (оренди):

а) Смерть фізичної особи наймача, якщо інше не встановлено договором або зако- ном (ст. 781 ЦК України); у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 770 ЦК України). 

б) Ліквідація юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем (ст. 781 ЦК України).

в) Одностороння відмова наймодавця від договору найму, якщо наймач не вно сить плату за найм речі протягом 3 місяців підряд (ст. 782 ЦК України). Наяв- ність невиконаного судового рішення про стягнення суми боргу за неспла ту орендної плати за договором найму (оренди) нежитлового приміщення не припиняє дію цього договору та не позбавляє наймодавця права на стягнення 3 наймача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі 4. 2 ст. 625 ЦК України (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі № 359/10225/16-ц (провадження № 61-21546с18). 

г) Розірвання договору на вимогу наймодавця за умов: наймач володіє та (або) користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без до зволу наймодавця передав річ у володіння та (або)користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення був покладений на наймача (ст. 783 ЦК України). Д) Розірвання договору на вимогу наймача за умов, коли наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначення речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі (ст. 784 ЦК України).